Підтримати
Наука — це важливий ресурс розвитку країни, а в часи війни — ще й питання її обороноздатності, адже зброя та засоби захисту від неї стають дедалі технологічнішими. Тому для України є дуже важливим залучення наукового потенціалу. Але не лише тих науковців, які працюють в Україні, а й наукової діаспори — тобто тих, хто виїхав за кордон у різні роки.
Дослідження української наукової діаспори
У межах проєкту Science at Risk протягом серпня-вересня 2023 року було проведено опитування українських науковців за кордоном, у якому взяли участь 398 респондентів із 38 країн світу.
Більш як половина (57%) учасників опитування виїхала за кордон після 24 лютого 2022 року, переважна більшість респондентів (81%) має науковий ступінь, більшість є представниками природничих наук.
До виїзду за кордон майже половина респондентів (49%) працювала в закладах вищої освіти (ЗВО), третина — в установах Національної академії наук України (30%). Решта опитаних навчалися (9%), працювали в громадських організаціях (8%), R&D секторі (8%) чи інших структурах (5%) або в одній із національних галузевих академій наук України (3%). Після виїзду за кордон основними місцями роботи респондентів стали університети (61%), академічні установи (19%), приватні компанії (7%), для частини опитаних місце роботи зараз не пов’язане з наукою (5%), а ще частина з них стали безробітними (3%). Важливо також зазначити, що майже половина опитаних (47%) станом на серпень-вересень 2023 року зберігала афіліацію в Україні.
До початку повномасштабного вторгнення близько 60% опитаних учених наукової діаспори співпрацювали з науковими установами та ЗВО в Україні й майже 19% респондентів припинили цю співпрацю через війну. Однак слід зазначити, що у співпраці з науковцями в Україні після завершення війни зацікавлені 96% учасників опитування.
Серед форматів співпраці респонденти назвали: участь у спільних міжнародних проєктах (77%), організацію наукових обмінів і стажувань (58%), консультаційну / менторську діяльність (48%), експертну діяльність, зокрема рецензування національних дослідницьких грантів в Україні (42%), створення спільних програм підготовки кадрів (39%), допомогу в створенні та просуванні українських наукоємних інновацій (34%), експертну діяльність, зокрема участь в оцінці наукових установ / ЗВО (32%).
Як наукова діаспора співпрацює з Україною
У світі є різні формати співпраці наукової діаспори з країною походження. Є такі, що виникають «знизу» у вигляді незалежних ініціатив на рівні установ, професійних об’єднань і мереж науковців (зокрема таких, що об’єднують представників наукової діаспори), або ж «згори» як спеціальні програми, започатковані державою.
Низові ініціативи на рівні установ
Серед низових ініціатив в Україні як приклад можна навести співпрацю між Сумським державним університетом та Університетом імені Дрекселя, який очолює один із найцитованіших науковців українського походження професор Юрій Гогоці. Серед результатів цієї співпраці, наприклад, — успішне проходження конкурсного добору та фінансування проєкту Марії Кюрі MX-MAP програми ЄС «Горизонт Європа».
Професійні товариства
Прикладом налагодження співпраці через професійні товариства може бути діяльність Help Ukraine Group, неприбуткової організації, зареєстрованої в США, яка об’єднує онкологів в Україні та їхніх колег за кордоном. Групу було створено у березні 2022 року. Окрім постачання необхідного клінікам в Україні обладнання та реагентів, одним із напрямів її діяльності є налагодження співпраці між українськими та іноземними онкоцентрами, зокрема надання можливості українським фахівцям проходити стажування та брати участь у конференціях за кордоном.
Об’єднання української наукової діаспори
Серед чи не найактивніших організацій української наукової діаспори, яка діє ще з 2016 року, можна назвати Українську академічну міжнародну мережу. З березня 2022 року виникло ще чимало нових об’єднань. Багато з них було створено в межах ініціативи «Українська наукова діаспора», зокрема, в Польщі, Франції, Люксембурзі та Швеції; деякі — через низові ініціативи, як, наприклад, у Чехії. Є й таке, що з’явилося за підтримки української державної інституції, — це об’єднання української наукової діаспори у Великій Британії, створене Фондом президента України для підтримки освіти, науки та спорту.
Мережі та нетворки
Серед наявних мереж науковців можна виокремити щонайменше декілька великих об’єднань.
Science of Ukraine — ініціатива спільноти вчених-волонтерів, а нині неурядова організація, зареєстрована в Латвії. Місія організації полягає в підтримці української академічної спільноти під час війни, зокрема налагодженні партнерських стосунків із українськими та міжнародними академічними установами й дослідницькими організаціями. В межах діяльності філії організації у Великій Британії, наприклад, було започатковано програму менторської підтримки для 60 українських науковців від їхніх британських колег українського походження.
«Українська наукова діаспора» — ініціатива, започаткована 2022 року Радою молодих учених при Міністерстві освіти і науки України. На сьогодні вона створила онлайн-платформу з мапою світу, де можна знайти розташування понад 200 переміщених українських науковців із контактними даними та інформацією про напрями досліджень.
Серед «неінституціоналізованих» платформ, які об’єднують українських учених, варто також згадати онлайн-спільноту «Українські науковці в світі», яка нині має однойменну групу у Фейсбуці. Ця мережа виникла ще на початку 2000-х років для налагодження співпраці й нині об’єднує понад 31 тисячу науковців в Україні та за кордоном.
Державні програми залучення діаспори
До початку повномасштабної війни в Україні й станом на сьогодні немає жодної програми залучення до співпраці науковців діаспори — ні короткострокової, ні довготермінової. Серед причин — відсутність стратегічного бачення держави щодо ключових наукових напрямів, які можуть забезпечити її обороноздатність, відновлення й економічний розвиток, а також брак розуміння того, яку саме цінність можуть принести вчені діаспори та як їх залучати.
Які переваги може дати налагодження співпраці з українською науковою діаспорою?
Гроші та доступ до дослідницької інфраструктури завдяки посиленню міжнародної співпраці й участі в спільних проєктах.
Залучення наукової діаспори до науково-інноваційної системи України для виконання наукоємних проєктів, критично потрібних державі зараз у різних галузях економіки (медицина, машинобудування, ІТ тощо). Це дасть змогу не лише не втратити інтелектуального та професійного потенціалу цих учених для країни, а й підготувати їх до участі в повоєнній відбудові.
Розширення мереж співпраці. Вчені діаспори мають розгалужену мережу контактів із колегами та представниками бізнесу в усьому світі. Для науковців і винахідників України це може спрощувати доступ до потенційних партнерів, зовнішньої експертизи та ресурсів, полегшувати формування міжнародних наукових консорціумів за участю українських університетів і наукових установ. Зростання кількості дослідників та організацій, залучених до такої співпраці, може підвищити рівень наукових стандартів та академічної доброчесності української наукової спільноти, стати стимулом і можливістю професійного розвитку та передачі досвіду для науковців на різних етапах кар’єри.
Посилення позицій української науки на міжнародному рівні. Чимало представників української наукової діаспори мають професорські посади, є членами професійних товариств, працюють у наукових організаціях та беруть участь у дорадчих органах. Вони можуть значною мірою сприяти просуванню інтересів української науки й науковців на міжнародному рівні, якщо знатимуть про ці інтереси та можливості. Для цього потрібен живий контакт із колегами чи організаціями в Україні та розуміння реальної ситуації. Також наукова діаспора може за допомогою наукової дипломатії сприяти формуванню позитивного іміджу української науки та бути голосом, який переповідає її історію в часи повномасштабної війни.
Українська наукова діаспора — це інтелектуальний капітал України, який протягом багатьох років лишався малозатребуваним. Нині це той актив, який може істотно посилити науковий потенціал країни й полегшити доступ до глобальної наукової спільноти. Якщо доповнити ініціативи із самоорганізації української діаспори та спроби співпраці з нею науковців, університетів і наукових установ, розташованих в Україні, цілеспрямованою державною політикою, ефект може бути відчутним далеко за межами наукової сфери.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google