Наказано: знешкодити

Нобелівську премію миру 2013 було присуджено Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) за "широкомасштабну роботу з ліквідації хімічної зброї". Фахівці саме цієї організації працюють у Сирії над знищенням її хімічного арсеналу. Однак ОЗХЗ займається не лише утилізацією, а й підготовкою в різних країнах світу кадрів для виявлення й контролю за розповсюдженням хімічної зброї. Кілька останніх років підготовку експертів здійснюють хіміки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Не завдяки, а всупереч, або В чиїх руках "порятунок потопаючих"

Розповісти про співробітництво з ОЗХЗ ми попросили професора кафедри аналітичної хімії університету ім. Тараса Шевченка - члена Науково-консультативного комітету ОЗХЗ й одного з організаторів Програми підготовки експертів Володимира ЗАЙЦЕВА.

- Володимире Миколайовичу, до недавніх подій із застосуванням "Беркутом" газових "спецзасобів" у Києві проти демонстрантів про хімічну зброю ми мали досить абстрактне уявлення, здебільшого сформоване голлівудським бойовиком "Скеля", дія якого розгортається на острові Алькатрас, окупованому терористами-морпіхами США. Командування посилає на острів спецпризначенців із фахівцем з хімічної зброї Стенлі Гудспідом (актор Ніколас Кейдж). Щоб випалити надзвичайно отруйний і важкознищуваний V-газ, до острова направляють два винищувачі F-16, озброєні ракетами з термобаричними боєголовками об'ємного вибуху: уряд США готовий завдати превентивного удару по будь-якій території (включаючи власну) в разі небезпеки використання хімічної зброї... Чому можливість застосування хімічної зброї так лякає? І яка нині ситуація зі знищенням фахівцями ОЗХЗ хімічних боєприпасів, виявлених у Сирії?

- Перше: чому лякає. Серед мільйонів відомих на сьогодні хімічних сполук багато високотоксичних, небезпечних або гостроотруйних. Але, на щастя, тільки невелика їх частина є настільки небезпечними й стабільними, що можуть застосовуватися як бойові отруйні речовини. Їх виробництво, поширення й застосування заборонено в усьому світі, точніше, в 199 країнах! Саме стільки країн підписали Конвенцію про заборону хімічної зброї. Стільки країн не входить до жодної іншої організації! При цьому ОЗХЗ з'явилася всього 16 років тому, коли світ зрозумів, що сотні тисяч тонн накопичених бойових отруйних речовин слід нарешті знищити! Головне завдання ОЗХЗ - забезпечення контролю за дотриманням заборони на використання хімічної зброї, ліквідація її запасів, сприяння розвитку співробітництва у галузі мирної хімії, допомога державам у забезпеченні захисту від хімічної зброї, забезпечення нерозповсюдження хімічної зброї.

Саме 29 квітня 1997 року набула чинності згадана конвенція. Потім конвенцію підписали країни, які вирішили до неї приєднатися. Цей процес іще триває, хоча чотири країни утрималися від підписання: Північна Корея, Єгипет, Ангола й Південний Судан. У цих країнах якщо і є, то не так багато бойових отруйних речовин.

- Чому ж ОЗХЗ дали Нобелівську премію миру
2013 року ?

- За ці 16 років у світі знищено понад 58 тисяч тонн хімічної зброї! Тільки уявіть собі, скільки це роботи. Слід було розробити технології безпечного й гарантованого знищення хімікатів. Причому технології мали бути різні, залежно від природи конкретного хімікату. Для цього треба побудувати спеціальні заводи для знищення в місці знаходження отруйних речовин - адже транспортувати бойові отруйні речовини (БОР) дорогами дуже небезпечно. Також потрібно знищувати бойові засоби доставки цих отрут, адже не всі вони в бочках, багато з них уже розфасовано у снаряди.

Нині фахівці ОЗХЗ за фінансової, політичної й логістичної підтримки Ради ЄС із закордонних справ вивозять сирійську хімзброю з Сирії. У цій країні будувати завод для знищення БОР нині нереально, слід якнайшвидше їх знищити. А це чимало - понад 500 тонн! Данія і Норвегія надали судна й військовий супровід для транспортування хімічних речовин на американське судно й підприємства для їх подальшого знищення. Перша партія ОР уже на борту данського судна, і після отримання другої партії всі боєприпаси на початку лютого планують перевантажити для утилізації на американський корабель.

Інший аспект проблеми хімічної зброї - її нерозповсюдження. Ніхто з нас не хоче, щоб якась терористична організація могла вкрасти або купити ОР або їхні компоненти. Щоб цього не сталося, розроблено спеціальні програми перевірки хімічних заводів, на які виїжджають експерти ОЗХЗ. Таких заводів в усьому світі тисячі. Ще одна проблема - хтось повинен пояснювати людям, що немає хороших і поганих хімікатів, є хороші й погані люди. Що я маю на увазі? Багато хімічних технологій виробництва дуже корисних речей включають використання високотоксичних хімікатів. Наприклад, деякі технології виробництва очних лінз включають використання прекурсорів ОР. Те саме можна сказати й про лікарські засоби й пестициди. І, нарешті, треба чітко знати, як діяти, якщо застосування хімічної зброї все-таки сталося. Слід навчати співробітників МНС, лікарів, хіміків. Саме в аспектах навчання й відбувається наша взаємодія з ОЗХЗ.

- Як починалося співробітництво університету з ОЗХЗ і на якій стадії воно сьогодні?

- Точкою відліку можна вважати початок XXI століття, коли після стажування у Великобританії (на запрошення М.Тетчер) і США (за програмою Фулбрайт) я зрозумів, що вітчизняні хіміки, особливо молоді вчені й аспіранти, не маючи в достатній кількості устаткування й реактивів, не поступаються, проте, багатьом зарубіжним колегам знаннями, до того ж мають значно сильнішу мотивацію до наукових досліджень. І я вирішив активно продовжувати міжнародне наукове співробітництво не як виконавець у чужих проектах, а як автор власних. На той момент, здавалося, весь світ підтримує молоду перспективну країну Україну в її спробах знайти своє місце в міжнародній економіці. Я активно використовував нові можливості наукового співробітництва в рамках європейських і міжнародних програм. Це дало змогу не тільки зберегти науковий потенціал очолюваної мною лабораторії (ніхто з моїх колег не виїхав тоді на Захід), а й придбати унікальні наукові прилади, на яких не тільки виконувалися міжнародні проекти, а й навчалися студенти й працювали над своїми дисертаціями аспіранти. Одним із таких приладів був сучасний газовий хроматограф. Я навіть не міг тоді припустити, яку роль цей прилад відіграє в майбутньому.

Одного разу до мене звернувся академік В.Кухар із пропозицією спробувати ввійти до складу міжнародного науково-консультаційного комітету ОЗХЗ від України. Я подав документи на конкурс - і пройшов. Виявилося, що ця організація потребувала кваліфікованих хіміків-аналітиків. Я став членом "елітного" підрозділу ОЗХЗ, мета якого - підготовка наукових рекомендацій щодо тенденцій розвитку науки у сфері інтересів ОЗХЗ. Робота дуже цікава й дуже відповідальна.

Я тоді й не мріяв про те, щоб якось використати мою кваліфікацію і досвід для встановлення співробітництва між ОЗХЗ і нашим університетом. Але виявилося, що, як у будь-якій міжнародній організації, в ОЗХЗ теж були проблеми: у рамках її діяльності вся освітня діяльність велася англійською мовою. Зокрема, курси підвищення кваліфікації хіміків-аналітиків проводила єдина організація - спеціально створений із цією метою фінський інститут VERIFIN. Проблема полягала в тому, що навчати бажано хіміків, які можуть реально стикнутися з проблемою ідентифікації небезпечних хімічних речовин. А таких багато в країнах колишнього СРСР, але вони недостатньо добре володіють англійською мовою на професійному рівні. Мені запропонували подумати про організацію таких курсів у Києві. Уявіть собі мою реакцію після цієї пропозиції. Провести курси такого рівня в країні, в якій жоден університет не має сучасного хроматографічного обладнання, потрібного для такого навчання, у країні, де хроматографію (метод, що забезпечує понад 90% усіх хімічних аналізів) викладають тільки теоретично. Тому я відмовився. Точніше, я вирішив спробувати відрядити моїх молодих колег на аналогічні курси до Фінляндії й послухати, що думають вони із цього приводу.

Першопрохідцями були доцент Вікторія Ракс, інженери - Наталія Гонта й Ольга Федорчук, потім Валентина Левчик. Усі вони пройшли підготовку в школі експертів-аналітиків ОЗХЗ у Фінляндії і зійшлися на думці, що проведення школи в Києві можливе, якщо буде знайдено необхідне обладнання. Погодьтеся, пропонувати себе в організатори курсів і конкурувати з VERIFIN, де стоять десятки хроматографів, а на весь наш університет є всього один, - це не те що авантюра, це - хуцпа (значення цього слова добре описує Вікіпедія)!

Допомогла не адміністрація університету, а люди, які реально зацікавлені у збереженні наукового потенціалу. Перший серед них - Андрій Єсауленко, наш випускник, кандидат хімічних наук, а тепер успішний бізнесмен. Він погодився надати в наше розпорядження найсучасніший газовий хроматограф. Допомогли також фармацевти, для яких тільки ми готуємо фахівців. Я подав заявку на грант ОЗХЗ для проведення курсів підвищення кваліфікації російськомовних хіміків-аналітиків з країн Східної Європи й колишнього СНД. Курси планувалося провести на базі кафедри аналітичної хімії нашого університету, яку я в той час очолював. Після ретельного аналізу наших можливостей (обладнання, приміщень - в Україну спеціально приїжджали експерти ОЗХЗ, щоб усе оглянути), кваліфікації фахівців, ми одержали підтримку. Перша школа пройшла успішно. Після конкурсного відбору до нас приїхали 12 учасників з 9 країн. Трохи осмілівши, ми провели другу, потім і третю таку школу. Цього року подаємо заявку на тендер для регулярного проведення таких тренінгів.

Мені було дуже приємно чути, коли наш університет згадували в доповіді Генерального директора ОЗХЗ на останній конференції країн - учасниць Конвенції як одну з організацій, що активно співпрацює з ОЗХЗ. Певен, це тільки початок.

Як готують "спецпризначенців" з хімічної зброї

- У чому полягає програма підготовки експерта? - З таким запитанням ми звернулися до професора кафедри аналітичної хімії хімічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Вікторії РАКС.

- Програма складається з численних стажувань у зарубіжних інститутах і практикуму на базі моєї альма-матер - Київського університету ім. Тараса Шевченка. Цей практикум присвячено тонкощам аналізу речовин на хроматографах Agilent - приладах, які за репутацією в науковому світі порівнянні (а за вартістю - переважають) з автомобілями Mersedes Е-Class. У звичайний час ці прилади (що належать компанії-продавцю), встановлені на правах оренди на кафедрі, використовуються для навчання студентів на мирних об'єктах і завданнях: визначення фальсифікатів вин, ліків, соків і харчових продуктів. Але також дозволяють виявляти й слідові кількості БОР та їх попередників.

- Чи з кожного кандидата можна підготувати експерта з хімічної зброї? І як це роблять?

- В ОЗХЗ працюють фахівці різного профілю, включаючи таких учених, як я. Уся "Партнерська програма" - це логічно завершений цілісний комплекс кількох етапів інтенсивного навчання, який отримують стипендіати протягом двох місяців у двох країнах - засновниках ОЗХЗ (Нідерландах, Великобританії ) і третій країні на вибір (у Європейському або Азійському регіоні). На першому етапі в Нідерландах учасники ознайомлюються із принципами Конвенції про нерозповсюдження хімічної зброї, вивчають принципи роботи ОЗХО, проходять інформаційну й практичну підготовку інспекторів і представників національних органів на випадок міжнародної інспекції хімічних об'єктів, що підпадають під контроль ОЗХЗ.

На другій стадії - тритижневе навчання в університеті графства Суррей (Великобританія). Тут стипендіати вивчають прийоми мозкового штурму, випробовують себе в ролі особи, що ухвалює остаточне рішення в екстремальних умовах, випробовують себе як хіміків-технологів, які безпосередньо впливають на процес виробництва, вчаться налагоджувати співробітництво з міжнародними організаціями з допомогою участі у спеціальних тренінгах, здобувають навички проведення ділових переговорів, роботи в міжнародній команді тощо.

У графстві Суррей усі учасники працюють на хімічному заводі, причому посада кожного змінюється щодві години упродовж семи днів. При цьому в навчально-ігровому форматі відбувається "кар'єрне зростання" й ознайомлення з робочими функціями від рядового штатного працівника до головного директора. Такий підхід дозволяє ефективно вивчити і швидко опанувати всі етапи виробництва та обов'язки кожного фахівця за короткий термін.

Третій етап програми - промислове відрядження до третьої країни, де учасники розробляють новий проект і впроваджують його у виробництво. Для мене це була Німеччина, м. Людвігсхафен. Цей етап став для мене тестуванням здобутих знань на реальному хімічному виробництві - найбільшому в Німеччині підприємстві, лідері світової хімічної промисловості - компанії BASF. Тут протягом трьох тижнів тривав найвідповідальніший етап практичного тренінгу. Крім тренінгу, я запропонувала методи незалежного контролю хімічного виробництва: лазерної спектроскопії та спектроскопії комбінаційного розсіювання як взаємнодоповнювальні методи, що можуть застосовуватися для експертного контролю хімічного виробництва в режимі реального часу. Ті самі методи можуть успішно використовуватися і для визначення рівня забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами, контролю за належним виконанням хімічними підприємствами умов безпечного виробництва, тобто мають важливе прикладне значення.

Завершувалося навчання в Нідерландах, де стипендіати доповідають результати двох проектів - експериментального і теоретичного. Крім фундаментальної професійної підготовки, від кандидатів вимагається добре володіння англійською мовою.

Та все ж таки я б не називала нас "спецпризначенцями" - бо ми залишаємося вченими, а не "силовиками".

За словами Вікторії, всі слухачі працюють із першокласними вченими, фахівцями й викладачами найвищого класу. Їй вдалося подружитися з багатьма з них: лекції стипендіатам читали хіміки-доктори Алан Мілленгтон, Норман Кірбі й нащадок знаменитого вченого-фізика доктор Девід Фарадей з університету Суррей.

Зауважимо, що Нобелівська премія становить приблизно 1 млн. євро, які будуть перераховані на рахунок ОЗХЗ. Чи отримають щось із цієї суми й українські хіміки - поки що невідомо, адже головним пріоритетом зараз є знищення сирійських боєприпасів. Залишається сподіватися, що програму партнерства буде розширено. Сучасний світ стає дедалі більш вибухонебезпечним і технологічним. Так, поява 3D принтерів призвела до того, що це обладнання відразу ж використали для виробництва зброї в гаражних умовах - пластикової автентичної копії пістолета. І нехай ця копія здатна витримати лише один постріл, але для копії хімічної зброї більше й не потрібно! Що легше й непомітніше можна виготовити бойові отруйні речовини в кустарних умовах, то більше роботи в ОЗХЗ.