На зустріч в альма-матер!

Цей університет було відкрито раніше за Петербурзький, Берлінський, Варшавський, Київський і Лондонський. На заклик ентузіаста і на пожертви дворян, купецтва й обивателів. Троє вчених, які навчалися тут або працювали, — біолог Ілля Мечников, фізик Лев Ландау та економіст Саймон Коваль — стали лауреатами Нобелівської премії. На цілих десять років він був владою ліквідований, але нині на його 20 факультетах навчаються понад десять тисяч студентів. Про який університет ідеться? Це запитання було колись поставлено учасникам гри «Що? Де? Коли?».

Знавці тоді помилилися. Але будь-який харків’янин знає правильну відповідь — це Харківський національний університет імені Василя Каразіна. Затверджувальну грамоту на створення в Харкові першого в Україні університету Олександр I підписав у листопаді 1804 року, і вже в січні 1805 року тут почали читати перші лекції.

Втім, справжніми творцями університету були самі харків’яни — дворяни, поміщики, купці, різночинці. На заклик харківського дворянина Василя Каразіна за підпискою було зібрано 658 тисяч карбованців — дуже значна на той час сума. Навіть імператор відзначив «поревнование Слободского-Украинского дворянства и гражданства», котрі «от собственных своих стяжаний принесли государству достойное пожертвование». Саме вони, прозірливі патріоти Слобожанщини, на багато років уперед визначили вектор розвитку міста як найбільшого наукового, вузівського і промислового центру.

В ХНУ відбувся День випускника, присвячений 200-річчю першого випуску. У ті далекі часи університет розташовувався в іншому, значно меншому, будинку і складався з трьох відділень — словесного, етико-політичного та фізико-математичного, а перших спеціалістів випуску 1808 року було всього 27. Завдяки історикові університету Дмитрові Багалію збереглися списки перших студентів Харківського університету. Серед них — Щелкунов, Іваницький, Ольховський, Шрамков, Шидловський, Комлишинський... Василь Сергійович Комлишинський не тільки успішно закінчив університет, а й став професором, деканом, а 1836 року був обраний ректором університету.

Видатний український письменник Олесь Гончар так згадував роки свого навчання в харківському університеті: «Коли я ... переступив поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини щасливішої, ніж я. Здійснилася заповітна мрія: із радісним завмиранням серця вступив у цей сонячний храм науки, де ніби витав іще дух прославленого Потебні, академіка Багалія, де от-от, здавалося, зійде на кафедру зі своєю вольтеріанською усмішкою Олександр Іванович Білецький, щоб уразити нас блиском своїх імпровізацій. Я не помилився у своїх очікуваннях. Університет на цілі три роки став рідним домом, обдарував щастям дружби, у його аудиторіях у тиші бібліотек пізнавали ми радість прилучення до скарбниці знань, тут переживали насолоду і захват творчої праці».

Відповідно до загальноуніверситетської бази даних адрес Асоціація випускників, викладачів і друзів ХНУ розіслала 15 тисяч запрошень колишнім студентам, які навчалися на різних факультетах університету протягом останнього півстоліття. І хоча оргкомітету вдалося знайти адреси далеко не всіх випускників, на свято прийшло, судячи з усього, удвічі більше людей, починаючи з тих, хто закінчив університет далекого 1945 року. Напевно, новину про прийдешню зустріч просто передавали з вуст у вуста.

Святкові заходи почалися о 10 годині ранку з реєстрації випускників, які приїхали не лише з різних міст і сіл, а й країн. Університет підготував для них цікаву програму, котра дала змогу і минулі роки згадати, і сьогодення університету показати. Колишні студенти оглянули фотовиставку та виставку художніх робіт, зібрання архівних документів та університетських видань, побували в музеї історії університету та в центральній науковій бібліотеці. Потім відбулися святкування на факультетах і кафедрах. Зустріч показала, що спільні спогади про щасливі студентські роки досі об’єднують випускників — байдуже, скільки часу минуло від дня закінчення університету.

Відомий математик академік Володимир Марченко: «Розруха і голод повоєнного Харкова справили на нас, студентів фізмату 1945 року випуску, особливий вплив: навчалися жадібно, захоплено. Можливо, це було пов’язано з тим, що після війни люди «допалися» до творчої роботи... Мені здається, що сьогодні такого градуса ентузіазму все ж таки немає».

Письменниця Симона Вілар (Наталя Образцова): «Я закінчила істфак 1992 року. Напевно, це вже сімейна традиція — тут навчалася, а потім і викладала англійську моя мама, а зараз на економічному факультеті навчається моя донька. Любов до історії відіграла не останню роль у моїй долі. Я стала письменником, автором 16 романів, сюжети яких підказані самою історією. Нещодавно, готуючись до написання нової книжки про часи Київської Русі, я знову звернулася по консультацію до університетських викладачів».

Директор Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України академік Валентин Грищенко, випускник 1951 року: «До університету я приходжу часто — понад 20 науковців нашого інституту одночасно є викладачами в ХНУ».

Родзинкою свята став новий фільм про університет, який демонстрували прямо на майдані на плазмових екранах. Випускники всіх років могли побачити тут відображення подій їхнього студентського життя — і КВК 60-х років, і будзагони, і конкурси, і засідання наукового товариства, і поїздки до колгоспів «на картоплю»... А на завершення свята на площі Свободи, де й розташовані обидва будинки ХНУ, відбувся гала-концерт за участю гуртів «БумБокс», Quest Pistols, «Океан Ельзи» та грандіозний феєрверк.

Ректор ХНУ ім. В.Каразіна Віль Бакиров зізнався: «Звісно, ми очікували, що випускники приїдуть, що це буде цікаво, що вони зможуть зустрітися, побувати в рідних аудиторіях і на кафедрах. Але ми не очікували такої кількості гостей! Ми не очікували, що ідея цієї зустрічі дістане таке гаряче схвалення наших випускників. Саме вони й наполягли, щоб зробити це свято традиційним. Асоціація випускників, викладачів і друзів ХНУ, яка влаштувала для всіх цей незабутній захід, підтримала таку пропозицію. Тепер щорічно на День випускника — третьої суботи квітня — Харківський національний університет чекатиме своїх випускників.