МІНЗДОРОВ ПОПЕРЕДЖАЄ: ПІДРУЧНИК НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я

На думку гігієністів, таку печатку потрібно ставити на обкладинки багатьох навчальних посібників, за якими вчаться зараз українські школярі.

І навіть із більшою підставою, аніж на пачках сигарет, оскільки курити дітвору ніхто не змушує. А ось по кілька годин сидіти над сторінками, що здатні «посадити» зір лише за рік навчання на все життя, дітлахів дорослі примушують. І люблячі батьки, і вчителі, і видавці, і народні депутати, і чиновники.

На сполох ударили вчені Харківського державного медичного університету, котрі у рамках своєї наукової праці досліджували стан здоров’я харківських школярів. Виявилося, що за всю історію української офтальмології у школярів не було такого катастрофічного становища із зором. Причин тому кілька, але одна з головних — низька полігра-фічна якість підручників.

Агресори ховаються в ранцях

Я тримаю в руках брошурку, видану харківським навчально-методичним центром «Школяр» під назвою «Зошит із друкарською основою з алгебри», для 7-х класів. Тонкий сірий папір, ледь помітні малесенькі літери, погано надруковані дрібні малюнки. Такий же вигляд у «Зошита з друкарською основою з геометрії» і ще багатьох десятків навчальних книг, продемонстрованих мені фахівцями, інших видавництв як обласних, так і київських.

— Знаєте, як називаються такі книги? Візуально-агресивне середовище, — говорить кандидат медичних наук, співробітник кафедри гігієни й екології №2 Харківського державного медичного університету Леонід Подригало. — Цей термін з’явився кілька років тому через поширення комп’ютерної техніки, але вже міцно ввійшов в екологічну науку. Окрім комп’ютерів, фахівці відносять сюди й інші об’єкти, що також можуть призводити до зорової втоми і до втрати зіркості. Зокрема, книги, видані без урахування фізіологічних законів зорового сприйняття.

Вчені перевірили 133 підручники й навчальні посібники, які використовуються у школах Харкова, виходячи з того, що в гігієні існує поняття чотирьох вікових категорій, які відрізняються ступенем зрілості зорової системи. Беруться до уваги майже два десятки показників, у тому числі різноманітні параметри паперу, шрифту й набору, якість друку, інші вимоги до оформлення видавничої продукції. Як нормативна документація використовувалися існуючі нині «Санітарні правила з оформлення шкільних підручників» і галузевий стандарт України «Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів», а також розроблені харків’янами «Тимчасові гігієнічні вимоги до дитячої видавничої продукції на території Харківської області».

Отже, почнемо з паперу, оскільки його якість — основа нормального друкарського зображення. Як виявилося, порушення по кольору й відтінку паперу мали 16% видань для молодшої школи, 50% книг — для середньої і 40% підручників — для старшокласників. За характером поверхні відповідно 24%, 40% і 36%, за нерівномірністю — 0%, 40% і 36%. Всі досліджувані книги було видруковано на папері, який просвічує текст зі зворотного боку сторінки, що неприпустимо.

Щодо шрифтів, то тут видавці відібраних підручників на диво одностайні! Абсолютно всі, не змовляючись, занизили розміри основного шрифту, тобто зменшили літери порівняно зі стандартом. Так, у книжках для малят розмір шрифту мав становити від 20 до 12 кеглів. Та лише 8% підручників мали шрифт розміром від 18 до 13 кеглів, 28% — вписувалися в найнижчу планку норми, інші 60% зменшили літери майже вдвічі! Аналогічна картина з книгами для середніх і старших класів.

Є маса інших порушень: набір тексту в дві чи три колонки замість однієї, перевищення нормативної кількості переносів на сторінці, занадто мала відстань між малюнком і текстом, економія на полях усіх видів, строкатість шрифтового оформлення, велика оптична щільність кольорового фону і т.д. і т.п.

Від маленьких літер — до великих окулярів

— А чому, власне, від такого тексту псується зір дітлахів? — запитую я доктора біологічних наук Марину Кочіну.

— Наше око розглядає будь-яку деталь, у тому числі літери, під певним кутом зору. Цей кут визначається, з одного боку, розміром об’єкта, а з іншого — відстанню, із якої він розглядається. Інакше кажучи, чим менший об’єкт, тим із ближчої відстані потрібно його розглядати. Якщо розмір шрифту в книзі занижено, дитина інстинктивно намагається відновити потрібний кут зору єдино доступним їй способом — скорочує відстань від ока до робочої поверхні.

Зайдіть у будь-який клас — діти читають, низько нахилившись до парти. Фізіологічно закладена природою норма — від ока до сторінки відстань має бути близько 33 сантиметрів — явно не витримується. Така ситуація неминучо призводить до порушення координації адаптаційно- компенсаторних механізмів зорової системи, викликає значну напругу акомодації, що призводить до її спазму. А це вже перший крок до короткозорості!

— А для чого потрібні поля певних розмірів?

— Розміри полів формують геометричний центр сторінки й відтінюють текст. Поля полегшують читання, створюючи контрастне тло із друкованими знаками, на них око «відпочиває». Для чого, наприклад, ширина поля на розвороті має бути не менше 26 міліметрів? Щоб око на кожному рядку не перестрибувало із лівої сторінки на праву, роблячи зайві рухи. Воно ж рухається мимоволі! Закони оптимального сприйняття тексту придумали не офтальмологи й гігієністи, їх сформовано природою.

За тієї ж причини у виданнях для дітей заборонено побудову тексту в дві колонки, не рахуючи словників й іншої довідкової літератури. А в нашій «колекції» є підручники, де текст вибудувано у три і навіть чотири колонки!

— А як позначається на сприйнятті якість паперу?

— Ось дивіться, у вихідних даних цього підручника написано— «папір друкарський». Це неправда. Насправді це звичайний газетний папір, літери й малюнки віддруковуються на ньому нечітко, нерівномірно, двояться. У марних спробах отримати чітке зображення очі будуть постійно напружуватися, намагатися перефокусуватися. До того ж газетний папір розрахований на одне-два прочитання, а підручник читається постійно, він розрахований мінімум на три роки.

А якщо мати на увазі, що практично в кожній книзі порушено не одну й навіть не дві вимоги гігієни... Зорова система, поставлена в такі важкі умови, змушена шукати якісь можливості для компенсації. Резерви акомодації переводяться в стан постійної напруги. І через певний період відбувається повне виснаження цих резервів і зрив у патологічний стан, наприклад, короткозорість.

— Це теоретично.

— На жаль, і практично! 1998 року ми провели розширений офтальмологічний огляд учнів однієї з харківських шкіл, а торік його повторили. І переконалися, що за цей час у більшості дітей знизилися акомодаційні та фузійні резерви, широкого розповсюдження набули стани анізоакомодації та спазму акомодації. А ті порушення зору, що вже були, різко ускладнилися. Як показали експерименти, стан, близький до спазму акомодації, і порушення в апараті бінокулярного зору настає в дитини вже через 10—15 хвилин після початку читання текстів, змодельованих із шкільних підручників! І справа не лише в очах. З’являється тривожність, наростають явища загальної втоми й дистресу. І так практично на кожному уроці!

Потрібна державна сертифікація!

— Ніяких законодавчих важелів для припинення випуску цієї візуально-агресивної продукції зараз не існує, — говорить Леонід Подригало. — На наш погляд, в Україні на даний момент можлива лише одна реальна й ефективна форма впливу на їхню якість — запровадження обов’язкової державної гігієнічної сертифікації на дитячі книги загалом і підручники зокрема. Її відсутність і застарілість наявних санітарних правил позбавляють гігієністів, вчених і практиків можливості будь-якого реального впливу на розробку й випуск книг.

Фахівці Харківського державного медичного університету, котрі займаються цією проблемою з 1996 року, розробили науково-вивірені санітарні правила й норми з гігієнічного оформлення дитячої поліграфічної продукції і направили їх у Міністерство охорони здоров’я. Поки документи перебувають на розгляді, випущено тисячі нових підручників, і хто може поручитися за їхню «неагресивність»?

У процесі досліджень хар-ків’яни відпрацювали також інформативну й об’єктивну методику експертної оцінки, регламентувавши її нормативи й саму процедуру. До речі, цю трудомістку роботу вони зробили абсолютно на громадських засадах, натомість як у всьому світі, включаючи сусідню Білорусь, розробку таких нормативних документів оплачує держава. З огляду на спільність інформаційного поля з Росією, а також безсумнівний пріоритет і великий досвід гігієністів цієї країни, фахівці вважають за необхідне співробітництво з ними по цій проблемі, тобто підготовку й узгодження відповідних документів на міждержавному рівні.

А як у них?

У розвинених країнах сертифікація дитячої поліграфічної продукції частіше за все не є обов’язковою. Формально — це добровільна справа, проте існують різноманітні громадські організації на кшталт товариства захисту прав споживачів, які пильно стежать за дотриманням існуючих норм. Спектр їхніх дій дуже широкий — від закликів не купувати ті чи інші книги до судових позовів власникам видавництва за нанесення моральної та фізичної шкоди споживачам їхньої продукції.

Але в Україні на нинішньому витку її розвитку без обов’язкової державної сертифікації не обійтися. Ближчий за все нам досвід Росії, у якій вже створено Центр гігієнічної сертифікації видавничої продукції, що діє при департаменті Держсанепідемнагляду Мінздорову. З 1996 року сертифікація стала в Росії обов’язковою процедурою.

Деякі видавництва пред’являють у центр уже готові книги, інші працюють із гігієністами на стадії оригінал-макету, до виходу видання у світ. Отриманий сертифікат діє три роки. До речі, якщо книга відповідає гігієнічним вимогам, її комерційний успіх, як правило, вищий. Як приклад можна навести дуже популярні в Україні дитячі енциклопедії видавництва «Росмэн».

Працівники центру мають право проводити інспекційний контроль щодо реалізації дитячих книг у магазинах. Якщо вони виявляють підроблені сертифікати (буває й таке), реалізація таких книг припиняється. Іноді недбайливих видавців змушують робити вставки в кожну книгу тиражу — «Книга не призначена для самостійного дитячого читання». Центр має право вимагати позбавлення видавничої ліцензії.

Думали, як краще...

Коли я викладала ідеї обов’язкової сертифікації підручників вчителям і батькам, ніхто не заперечував, що дитячі очі потрібно берегти. Тривожна ситуація їм відома, на жаль, не з чуток.

Але от парадокс... Вони були переконані, що після запровадження сертифікації ситуація з підручниками стане тільки гіршою!

Вчителі вважають, що під цим прапором центр «перекриє кисень» приватним видавництвам, особливо в регіонах. І випуск дуже потрібних учителю навчальних посібників, на кшталт «Зошитів на друкарській основі з алгебри», про які йшлося на початку, швидше за все, піде в «тінь». Для всіх перевіряючих вони просто не існуватимуть, як «не існують» зараз російські підручники в наших школах. Вчителі змушені будуть писати додаткові матеріали від руки, набирати їх на комп’ютері і «ксерити», що для дитячих очей теж «не подарунок».

Батьки ж не сумнівалися, що сертифікація зробить книжки ще дорожчими. А куди дорожче, обурювалися вони, якщо і за поганої поліграфії один український візуально-агресивний підручник коштує найчастіше двадцять-тридцять гривень?!

У видавців свої резони. За ни-нішньої ситуації, вважають вони, витримати вимоги сертифікації зможуть тільки ті підручники, видання яких фінансується з бюджету, а не приватні видавництва, у котрих немає достатніх оборотних коштів. Новий закон про видавничу діяльність, підготовлений відповідним комітетом Верховної Ради до другого читання, не поліпшить стану справ ані на йоту. Видавці пропонують прийняти його в першому варіанті, у якому намічалося звільнити від ПДВ технологічні операції з виробництва національної книги: підготовка, виготовлення, випуск і розповсюдження. У такому трактуванні від цього податку звільняються не юридичні особи, а сам український підручник.

Але чи зроблять це депутати? І коли? Поки вони аж ніяк не квапляться.

У Росії ситуація інша. Там від ПДВ звільняється весь цикл робіт із редакційної, видавничої, поліграфічної діяльності, пов’язаної з освітою, наукою та культурою, а також з реалізації такої книжкової продукції, її транспортування, навантаження, розвантаження й перевантаження. Не підлягає також оподатковуванню прибуток, отриманий видавництвами, поліграфічними підприємствами й організаціями з розповсюдження книжкової продукції, пов’язаної з освітою, наукою та культурою в частині, що відраховується до федерального бюджету. Плюс пільгова орендна плата й послуги зв’язку за тарифами бюджетних організацій. А в Білорусії президент навіть звільнив видавництва від орендної плати...

Так, немає сумніву, що вимоги медиків абсолютно справедливі. Але запроваджувати закон про обов’язкову гігієнічну сертифікацію має сенс лише в сув’язі із законом про пільгове оподатковування видавничої діяльності. Інакше вийде за відомим висловом «Хотіли, як краще...».

От і купую я дочці чудові дитячі книги, випущені в Росії видавництвами «Детская литература», «Росмэн», «Дрофа», «Астрель», «Мозаика-синтез», котрі можна читати без шкоди для очей. І хіба одна я — мільйони батьків по всій Україні! Тим самим ми дружно фінансуємо подальший розвиток видавничої справи нашого північного сусіда. І «голосуємо» нашими гривнями за цивілізований закон про пільгове оподатковування книг з науки, освіти й культури, прийнятий парламентом сусідньої держави. Хто ж бажає шкоди своїй рідній дитині!

Як там раніш співали...

«С чего начинается Родина?

С картинки в твоем букваре…»

Варто, напевно, уточнити, що буквар при цьому має бути надрукований на хорошому папері, великими літерами, хорошим шрифтом і так далі (див. вищевикладені гігієнічні правила). А з візуально-агресивного підручника, самі подумайте, яка ж може починатися Батьківщина?

Дитячі книги — це стратегічний товар.