Лакмусовий папірець тестування

Нинішнього року вступні іспити у вузи України проходили у вигляді тестування. Оскільки ми не були готові провести взяте до використання в багатьох державах світу зовнішнє незалежне тестування випускників шкіл, то в авральному порядку мусили піти «іншим шляхом». Упорядкування тестів із різних дисциплін, сам процес тестування, перевірка відповідей, оголошення результатів та інші важливі складові технології вступних іспитів були віддані на відкуп самим вузам. І, природно, через «сито» тестів проходили не всі випускники українських шкіл, а лише абітурієнти вузів.

Як пройшли вступні жнива в новому, незвичному і для школярів, і для вузів форматі? Яка якість розроблених самими вузами тестів? Чи вдалося в такий спосіб відібрати найдостойніших абітурієнтів? Як співвідносяться результати тестування зі шкільними оцінками? Чи справді таке «самодіяльне» тестування поставило заслін корупції, як очікувалося? Запитань постає безліч, але відповідей на них суспільство досі так і не отримало.

Тим часом, як свідчать результати аналізу вступних іспитів 2005 року, проведеного Харківським національним економічним університетом, замислитися є над чим. Наприклад, виявилося, що реальна оцінка знань, умінь і навичок абітурієнтів з математики в середньому дорівнювала тільки 50% від балів шкільного атестата. Тобто вдвічі менше! Цій цифрі можна довіряти, оскільки, з ініціативи самого університету і з дозволу МОН України, вступне тестування було проведене тут Центром тестових технологій (Київ) як зовнішнє і незалежне. Харків’яни проаналізували й інші аспекти вступних іспитів, які стали свого роду лакмусовим папірцем не тільки для практики тестування, а й для системи освіти в цілому.

«Як саме проходили у вас вступні іспити?» — з таким запитанням кореспондент «ДТ» звернулася до ректора Харківського національного економічного університету, доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України В.ПОНОМАРЕНКА.

— Передусім хочу підкреслити, що ні викладачі, ні співробітники університету не брали участі в розробці тестів і не були присутні під час проведення самого тестування, — сказав Володимир Степанович. — В аудиторіях працювали 70 спостерігачів із Центру тестових технологій.

Кожному абітурієнтові був виданий робочий зошит тестів, виготовлений для вступних іспитів саме в нашому університеті. В аудиторію внесли у спеціальній упаковці рівно стільки доставлених із Києва спецтранспортом зошитів, скільки було абітурієнтів. По закінченні іспитів у їхній присутності бланки відповідей із кодом замість прізвищ були упаковані, опломбовані та спецзв’язком відправлені в Центр тестових технологій. Еталонні відповіді надійшли електронною поштою й відразу ж були вивішені працівниками приймальної комісії на стендах. Абітурієнти могли ознайомитися з результатами тестування вже через годину після завершення іспитів. Остаточні результати з оцінками в офіційних відомостях були оформлені через два дні після іспитів. Нинішнього року першокурсниками ХНЕУ стали 1237 чоловік — жодної апеляції за результатами іспитів не було.

— Наскільки несподіваною для вас виявилася така велика різниця між шкільними оцінками абітурієнтів і результатами їхнього вступного тестування?

— На жаль, це стійка тенденція останніх п’яти років. Як свідчать наші дослідження, на тлі підвищення рівня оцінок у шкільних атестатах абітурієнтів показники їхніх знань, які демонструють олімпіади та вступні іспити у наш університет, знижуються. Дуже тривожний симптом! Цю різницю не можна залишити без уваги.

— Чим, на ваш погляд, можна пояснити такі «ножиці»?

— Сподіваюся, детальний аналіз цього феномена проведуть спеціалізовані наукові колективи, але одна з головних причин теперішнього зниження рівня знань лежить, по-моєму, на поверхні. Суспільство відвернулося від шкільного вчителя.

А саме ж учитель завжди був і має бути центральною постаттю в навчальному процесі. Є вчитель — будуть і нові педагогічні методики, і якісні підручники, опановуватимуться нові технології в освіті і, відповідно, будуть талановиті учні. Немає вчителя — і нічого цього не буде! Нині досвідчені педагоги, які не мислили свого життя без школи й робили все, від них залежне, щоб підготовка учнів була якісна, йдуть зі школи за віком. Молоді ж випускники педвузів найчастіше мають інші життєві орієнтири, бракує їм і досвіду.

Звісно, поряд із загальним зниженням якості математичної освіти в Україні є й окремі приклади, які тішать нас. Наприклад, щорічно стабільно високі результати показують і на олімпіадах з економіки, і на вступних іспитах учні Львівської школи-ліцею «Оріяна» при ЛНУ ім. І.Франка, економічного ліцею з Одеси. У чому секрет успіху цих педагогічних колективів? Хтось вивчав їхній досвід?

Громадяни України не обділені талантами — про це свідчить багаторічна історія не лише українського, а й світового розвитку. Проте молоді таланти потрібно постійно виявляти, формувати й підтримувати. Я переконаний, що без цього країна не може сподіватися на швидке піднесення економіки.

— Підготувати учня, сильного з математики,— це тільки половина справи. Потрібно ще, аби він став студентом, незалежно від матеріального стану батьків чи місця проживання...

— Можу переконано сказати, що зовнішнє незалежне тестування, проведене з дотриманням усіх деталей технології, дає для цього всі можливості. Тести з математики, розроблені центром, дуже якісні. Переконаний, об’єктивність оцінки здатна відновити віру школярів у справедливість і налаштовувати їх на те, що потрібно розраховувати на власні сили, а не на «обхідні маневри» батьків. У такий спосіб справді можна сформувати реальну базу для ліквідації хабарництва в школах і вузах, а заодно уникнути адміністративного втручання в процес оцінювання знань представниками різних гілок влади.

Крім того, у нас з’являється можливість скласти первинну кількісну оцінку рівня викладання кожної дисципліни в кожному регіоні, місті, районі й навіть конкретного вчителя. Це вкрай необхідно для підвищення ефективності управління якістю освіти. І, нарешті, з кожної навчальної дисципліни можуть бути сформовані базові вимоги до знань, умінь та навичок випускників шкіл, тобто реальний державний стандарт. І фахівці, і суспільство зможуть відстежувати рівень його опанування.

— Чи виявилися якісь «шорсткості»?

— Так, недоліки є. Вони стосуються різних сторін процесу тестування. Наприклад, не створено державної незалежної організації для проведення тестування, яка мала б статус юридичної особи, а також її матеріальної бази. Немає легітимної правової бази для самого проведення єдиних випускних і вступних іспитів у формі незалежного тестування. Немає механізму оцінки якості тестів. Не виділено кошти на якісне проведення загальнодержавного тестування, а вони мають бути великими. Слід також мати на увазі, що при проведенні тестування для всіх абітурієнтів країни, а це майже 500 тисяч осіб, існує можливість просочування інформації про зміст тестів на регіональному рівні.

І ще. З допомогою лише «закритих» тестів практично неможливо оцінити творчий потенціал випускника. Вони не можуть виявити вміння абітурієнта вирішувати проблемні ситуації, які виходять за рамки найпростіших алгоритмів. А це дуже важлива річ! Наш вуз, наприклад, для пошуку дітей із високим креативним та інтелектуальним рівнем розробив цілу систему відбору, яка містить у собі ланцюжок всеукраїнських олімпіад.

А взагалі, можна сказати, що експеримент у нашому вузі пройшов успішно. Я переконаний, шлях зовнішнього тестування для нашої країни продуктивний і ним потрібно рухатися далі, усуваючи недоліки й реалізовуючи переваги.

— Чи можна буде таким чином вплинути на рівень шкільної освіти?

— Можна, якщо об’єктивне тестування знань передбачатиме пов’язаний із ним моніторинг шкіл. І вчителям, і учням має бути абсолютно зрозуміло, якого базового рівня знань потрібно прагнути. Тепер же — і це ні для кого не секрет — у своїх навчальних програмах університети змушені так чи інакше передбачати адаптаційний період, щоб підтягнути студентів першого курсу до якогось середнього рівня.

— Чи встигнемо ми повністю підготуватися до вступних іспитів 2006 року? До них залишилося не так і багато часу...

— Можливо, наступного року достатньо буде використовувати лише відносну, рейтингову складову зовнішнього незалежного тестування. Тобто визначати, хто з абітурієнтів, які подали заяви на дану спеціальність у даний вуз, краще засвоїв базовий рівень знань із профільної дисципліни. І відповідно до цого розділити абітурієнтів на три категорії — на тих, кому буде запропоновано: учитися на кошти держави, на контрактній основі чи підвищити свої знання і пройти тестування наступного року. Для цього достатньо «закритих» тестів із заздалегідь визначеної для кожної спеціальності профільної дисципліни плюс українська мова. А ось на другому етапі — через рік або два, залежно від готовності, — можна розширити перелік профільних дисциплін, упровадити «відкриті» тести й почати моніторинг якості шкільної освіти.

Практика останніх років засвідчила, що альтернативи впровадженню в повному обсязі ідеї зовнішнього незалежного тестування немає, але це справа непроста. Крім усього, вона вимагає від керівництва держави політичної волі, а від інтелектуальної еліти суспільства — рішучої підтримки.