КУБОК ВРУЧИЛА ЦАРИЦЯ НАУК

Харківські школярі здобули блискучу перемогу на VII турнірі математичних боїв пам’яті А.Колмогорова, що відбувся в Москві. Переможний Великий кубок привезла додому команда, до якої входили учні фізико-математичного ліцею №27, слухачі Малого університету при ХНУ ім. В.Каразіна Сашко Цимбалюк, Альоша Малєєв і Артем Ятченко. Вони перемогли в інтелектуальній битві 42 команд СНД і посіли перше місце. Турнір пам’яті А.Колмогорова вважається одним із найпрестижніших математичних змагань СНД.

Харківська команда молодшої вікової групи (8—9-ті класи) поділила 3—4-те місця серед 24 команд.

Лицарі математики

Турнір математичних боїв — не просто відома нам зі школи математична олімпіада. Це система командних інтелектуальних дуелей, де успіх залежить не лише від знань кожного окремого учасника, а й від уміння працювати спільно.

У Москву з’їхалося близько 400 юних лицарів математики. За результатами відбірної командної олімпіади, харківські десяти-одинадцятикласники ввійшли до суперліги і проводили бої з найсильнішими командами турніру. На жаль, виставити повну команду із шести осіб Харків не зміг (про причини згодом), і наші діти виступали пліч-о-пліч із двома росіянами і Дмитром Петровським з Українського фізико-математичного ліцею при КНУ ім. Т.Шевченка.

Схема турніру проста. Вранці кожній із команд видавалося десять задач, над якими учасники турніру могли трудитися до обіду, після чого й відбувався сам математичний бій. Команди при журі по черзі подавали свої розв’язки, а опоненти з команди-суперниці повинні були визначити правильність розв’язку, знайти помилки і, якщо задачу не було розв’язано, запропонувати свій варіант. Тут усе має значення — кількість розв’язаних задач, уміння викласти хід розв’язання і відстояти його, спроможність капітана керувати «бойовими» діями. Перемагає команда, яка розв’язала найбільше задач і набрала найбільше балів.

У запалі битви не завжди дотримувалися розпорядку дня. Так, поєдинок із сильною командою київського ліцею №171 «Лідер» видався таким складним, що його довелося вести до пізнього вечора, діти навіть пропустили вечерю. Харків’яни все-таки перемогли! Виграли вони і решту боїв, набравши вісім очок із восьми. Друге місце посіли кияни, на третьому — команда Санкт-Петербурга.

Таланти і меценати

І все-таки, чому Харків не зміг виставити на турнір повну команду? Причин дві.

Перша — в Україні взагалі й у нашому місті зокрема дітей із досвідом розв’язання задач такого високого рівня небагато. Друга — фінансування поїздок на олімпіади й турніри лягає здебільшого на батьків вундеркіндів. (До речі, в Росії участь у таких змаганнях для школярів безплатна.) ФМЛ №27 із позабюджетних фондів зміг оплатити нашим переможцям лише дорогу. Тим часом участь у таких міжнародних змаганнях для майбутніх математиків — необхідність: щоб розвиватися, їм потрібно інтенсивно спілкуватися з такими ж самими «розумниками й розумницями».

Прикладом результативної роботи з обдарованими дітьми може слугувати Харківський національний університет, який два роки тому взяв під своє крило талановитих школярів. Тут пам’ятають, що харківська математична наукова школа вважалася однією з найсильніших у світі. При Центрі довузівської освіти почав функціонувати Малий університет, де заняття за різними науковими напрямами ведуть викладачі університету і провідні вчителі шкіл міста.

— У нинішньому навчальному році для залучення обдарованих дітей 6—9-х класів ми вперше провели масштабне фізико-математичне свято «Наукові старти», — розповідає директор Центру довузівської освіти Вадим Чеботарьов. — У ньому взяло участь понад 1100 школярів міста і області. Переможці олімпіад навчаються тепер у Малому університеті безплатно. Торік університет разом із Головним управлінням освіти і науки та ФМЛ №27 провів турнір математичних боїв на кубок ХНУ, в якому взяли участь вісім найсильніших українських команд. Планується зробити цей турнір щорічним, залучити до участі в ньому команди з Росії. На Міжнародній математичній олімпіаді, що відбулася влітку 2003 року в Токіо, слухачі Малого університету, випускниці ФМЛ №27 Варвара Шепельська і Тетяна Щербина завоювали золоту і бронзову медалі.

Проте якщо міські діти мають можливість навчатися в ліцеї або відвідувати заняття в Малому університеті, то з талановитими дітьми з глибинки справи значно гірші. В області немає фізико-математичного інтернату, хоча у Львові, Дніпропетровську й Києві такі навчальні заклади існують. Нині слобожанські вундеркінди просто закопують дані природою таланти в землю, можливо, навіть не усвідомлюючи цього. Адже обдарованих дітей народжується не так уже й багато — приблизно один-півтора відсотка!

Цариця у вигнанні

— Сергію Олександровичу, досі йшлося про талановитих дітей, а як нині справи в Україні з математикою в масових школах? — запитую заслуженого вчителя України С.Ліфиця, який готував дітей до турніру пам’яті А.Колмогорова. Його учні неодноразово ставали також переможцями Міжнародної математичної олімпіади, Всеукраїнської математичної олімпіади школярів, Київського математичного фестивалю, Всеукраїнського турніру юних математиків, Міжнародного турніру міст, Соросівської математичної олімпіади та інших українських і міжнародних математичних змагань. А призерами турнірів пам’яті А.Колмогорова вони стають уже вчетверте.

— На мій погляд, рівень викладання математики в школі можна зараз оцінити на двійку з плюсом за п’ятибальною системою.

— А як же перемоги ваших учнів на міжнародних олімпіадах?

— Знайти в країні п’ять-шість сильних хлоп’ят і дівчаток ще можна, але загальний стан справ з математикою в школі рік у рік погіршується. Знижується рівень навіть учасників українських олімпіад, а що казати про стандартну освіту! Шкільні програми з математики постійно переглядаються у бік зниження вимог, а якщо формально програма залишається незмінною, то її реальне наповнення з кожним роком стає біднішим. Крім фізико-математичного ліцею №27, я викладаю в Малому університеті і бачу, що цілком розумні діти, які приходять сюди, не одержують у школі навіть необхідної інформації. У результаті я змушений навчати здібних учнів елементарних основ зі шкільної програми.

— У чому ж річ?

— Причин, я вважаю, кілька. Перша з них — скасування вступного іспиту з математики на природничо-наукові факультети університетів (фізичні, хімічні, біологічні). Це призвело до того, що нинішні студенти-першокурсники цих факультетів нерідко мають дуже слабке уявлення про найпростіші математичні поняття. Заповнювати ці прогалини здебільшого нікому і ніколи. Як наслідок, ми отримаємо не здатних до самостійної наукової роботи фізиків, хіміків і біологів. До речі, в МГУ на відповідних факультетах вступних іспитів з математики не скасовували.

— Наскільки я знаю, з математики немає зараз і обов’язкового випускного іспиту в школі...

— Так, його теж скасували — і це друга причина. Адже, попри всю недосконалість, він змушував і дітей і, що не менш важливо, вчителів приділяти математиці підвищену увагу. Я переконаний, що цей іспит має бути обов’язковим, принаймні в усіх школах та класах, які спеціалізуються на математиці, фізиці, хімії, біології, економіці... Нині ж єдиний шкільний обов’язковий іспит з математики — він називається державною атестацією — проводиться в 9-му класі з алгебри. А геометрії — тієї взагалі не складають жодного разу за весь час навчання! Зате в тому ж таки 9-му класі учні фізматшкіл в обов’язковому порядку складають географію. Мені здається, що це протиприродно.

Моя позиція така: у фізматшколах рівень вимог має бути підвищений до того, який існував у радянські часи. У звичайних масових школах, можливо, слід прибрати з програми частину важкого матеріалу, приміром, основи математичного аналізу, але решту матеріалу треба вимагати по-справжньому!

— Сергію Олександровичу, а хто «вимагатиме по-справжньому»? Загальновідомо, що хороші вчителі математики ідуть в елітні школи, де зарплата вища, а учнів у класі менше. Або взагалі зі сфери середньої освіти.

— Зараз навіть елітні школи відчувають проблеми з добором кваліфікованих математиків, а в масовій просто нікому працювати. Наскільки я знаю, у 2004 році Харківська міськрада планує встановити надбавки до зарплати вчителям, які підготували призерів олімпіад різного рівня. Це було б чудово! Це було б справедливо. Але річ не лише в зарплаті — учитель завалений масою паперів, сторонніх справ, дуже погано працюють курси перепідготовки... Звісно, в Україні є чудові вчителі, і успіхи наших школярів на міжнародних олімпіадах — тому підтвердження. Але це лише фасад нашої освіти — а сама будівля перебуває в аварійному стані.

— Можливо, рівень шкільної математики підвищиться, коли буде впроваджено системи тестування?

— А ось впровадження тестування абсолютно неприпустиме — сама суть математики цьому суперечить! Рабськи копіюючи не дуже вдалий закордонний досвід, ми ризикуємо втратити останні досягнення в галузі математичної освіти. Академік В.Арнольд розповідав, що в стандартному шкільному американському тесті є таке запитання: 100% від 50 доларів — це більше 50 доларів, дорівнює 50 чи менше? Відповіді випускників зазвичай поділяються приблизно на три однакові частини...

Категорично проти впровадження тестів з математики і російські фахівці — від провідних учителів до великих учених-математиків. Прихильники тестування вважають, що в такий спосіб вони переможуть корупцію у вузах та школах. Це не вихід — для боротьби з корупцією потрібно впроваджувати незалежні іспити в класичній формі (хоча це складніше), а не тести.