Кому загрожує вал навчальної літератури

Як ви гадаєте, де можна побачити черги в розвинених європейських країнах? Правильно, у книжкових магазинах! Зовсім недавно в Європі і Америці молоді люди відклали водночас усі справи, відірвалися від телевізорів та комп’ютерів і вишикувались у черги за новим романом про Гаррі Поттера. Зайдіть у книжковий магазин у своєму місті. Чудовий вибір книжок, ввічливі продавці, ті ж самі книжки про Гаррі Поттера — а покупців обмаль. Це тому, що книжковий ринок України давно потерпає від організаційних і фінансових проблем.

Власне книжковий бізнес у всьому світі є прибутковою сферою діяльності. В Україні ця галузь ледве зводить кінці з кінцями: банкрутство і закриття книжкових магазинів, низки видавництв, малі обсяги накладів книжок — головне підтвердження цього. Обличчям книжкового Києва є відомий на Хрещатику магазин «Знання». І якщо навіть його недавно довелося захищати від закриття надзвичайними способами, то менші книжкові магазини шансів на виживання практично не мають.

Одна з причин такої ситуації — державний монополізм на організацію й фінансування видання та розповсюдження шкільних підручників. Головним видом книжок, які донедавна масово продавалися в книгарнях, була навчальна книжка. Сьогодні таких книжок у магазинах продається мало. Держава через Міністерство освіти і науки України фінансово контролює книговидання та розповсюдження всіх шкільних підручників, що веде до негативних наслідків. По-перше, це стало причиною масового закриття книгарень у масштабах держави і фактичного згортання галузі. По-друге, за держбюджетні кошти (тобто за кошти населення) безконтрольно друкуються великими тиражами часто неякісні підручники. Якщо можна втрутитися в систему голосування депутатів Верховної Ради, то яких результатів слід чекати від конкурсних відборів шкільних підручників? Адже тут зіштовхуються інтереси не лише окремих авторів та видавництв, а й цілих наукових кланів. До подолання необ’єктивності, фаворитизму, клановості та протекціонізму під час експертизи навчальних програм і рукописів шкільних підручників ще далеко.

Від такої системи слід відмовитися. Це можна було б зробити поетапно, наприклад починаючи з інформатики. Адже саме з цієї дисципліни протягом останніх 15 років фінансувався випуск масовими тиражами трьох невдалих шкільних підручників. Усі виявилися не просто найгіршими серед наявних альтернативних, а й малопридатними і шкідливими для навчального процесу. Це можуть засвідчити всі вчителі інформатики, бо самі учні навряд чи второпали, що ж вони вивчали. Немає жодної гарантії, що подібне не станеться вчетверте в умовах сучасного конкурсного відбору.

Вихід є — державі не слід фінансувати видання всіх підряд підручників, зокрема для старшої школи, і найперше — з інформатики. Видавництва прийдуть на допомогу. Вони можуть самостійно і якісно провести експертизу та конкурсний відбір рукописів і вкласти кошти у їх видання, а в умовах фінансового ризику будь-що не друкуватимуть.

Інший шлях — передати держбюджетні кошти на придбання підручників школам, які зможуть придбати саме ті підручники, які їм найбільше підходять і за якими учні вчитимуться, а вчителі працюватимуть із задоволенням.

Вільне розповсюдження навчальної книжки забезпечить не лише її якісне вдосконалення, а й зростання книжкового ринку, створить нові робочі місця. Фахівці вважають, що коли механізм масової реалізації навчальної літератури запрацює, то й торгівельна надбавка на неї буде невисокою.

Монополізація процесу забезпечення літературою бібліотек вищих навчальних закладів створює нові проблеми. Скоро з прилавків книжкових магазинів може зникнути навчальна література взагалі. Чи добре чинить держава, фактично згортаючи книжкову торгівлю навчальною літературою у масштабах країни? Відповідь — ні, оскільки якісний вал підручників вона забезпечити не завжди може. Сьогодні вал навчальної макулатури стає загрозливим. Зручність, яку отримують батьки, не купуючи книжок для дітей-школярів, — сумнівна, оскільки їхні діти часто отримують підручники низької якості і батьки змушені купувати альтернативні. Ось чому державне регулювання і в цій галузі себе не оправдовує, й від нього слід відмовитися. Підручник повинен продаватися у книжковому магазині. А державна програма надання вигідних короткотермінових пільгових кредитів і умов оренди приміщень суб’єктам видавничої справи була б ефективним шляхом як до подолання сучасних проблем книжкового ринку в цілому, так і до розв’язання проблеми створення якісних підручників зокрема.