Кому потрібен режисер-аніматор?

Нинішнього року я планую набирати курс до майстерні режисури анімаційного фільму в Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого. Перед іспитами, як завжди, проводжу низку консультацій для абітурієнтів, щоб ознайомити їх із професією, якій вони мають намір себе присвятити.

Своєю чергою, знайомлюся з ними, щоб вияснити рівень їхньої підготовки і комусь, можливо, порадити вибрати інший фах. Отже, цього року я переважно займався тим, що відмовляв абітурієнтів від вступу до нашої майстерні. І не тому, що в них слабкий творчий потенціал, недостатня підготовка, що вони бездарні. Навпаки, приходить багато, як мені здається, цікавих, мислячих людей.

То в чому ж річ?

А річ у тому, що я як чесна людина не можу пообіцяти їм нормальних умов для навчання, для опанування професії. Що я маю на увазі під визначенням "нормальні"? Це насамперед перелік спеціальних предметів, необхідних для опанування цієї непростої унікальної професії, бажано з кваліфікованими викладачами, і вдосталь часу для вивчення цих дисциплін.

Що ж для цього необхідно? Хоча б мінімально обладнану й оснащену матеріально-технічну базу для того, аби студенти могли знімати свої курсові та дипломні роботи не "на коліні" (як це відбувається тепер), а маючи невеликі знімальні майданчики, сучасні комп'ютери, освітлення, знімальну техніку.

Та ба! Сьогодні ніхто нам цього пообіцяти не може.

Почнемо по черзі. Перелік дисциплін, пропонованих для навчання студентів, ділиться на дві нерівноцінні частини. На обов'язкову програму, яку складали люди, як мені здається, не дуже компетентні. Студентам в обов'язковому порядку належить опанувати такі дисципліни: авторське право, українську мову (яку вивчають у середній школі і після її закінчення складають тести ЗНО), філософію, соціологію, маркетинг, рекламу та інше. Всі ці дисципліни потребують витрат певного часу, якого, в підсумку, не вистачає на практичні роботи. А в решту навчального часу якось запхнути дисципліни, котрі прямо стосуються формування режисера анімаційного фільму, тобто режисуру, анімацію, роботу художника, акторську майстерність, драматургію та інше.

Я, звісно, розумію, що режисер анімаційного фільму (як, утім, і будь-який інший режисер) має бути всебічно освічений, але основу все-таки мають становити спеціальні предмети. Нині ж цей баланс вочевидь порушений на користь предметів "супутніх". Ще один аспект проблеми - зарплати викладачів такі низькі, що жоден професіонал, який поважає себе, не погодиться викладати на таких умовах. (Не хочу кривдити моїх колег, які все-таки, як, утім, і я, працюють на ентузіазмі.) До речі, нинішнього року виповнюється рівно 25 років, як я почав вести цю майстерню, і всі ці роки отримував півставки. Колись я поцікавився, чому лише півставки, а не повна ставка (я ж намагаюся готувати стовідсоткових режисерів, а не п'ятдесятивідсоткових), мені пояснили, що викладачів багато, а грошей на всіх не вистачає.

Та річ навіть не в зарплаті. Гірше те, що в інституту хронічно немає грошей на матеріально-технічну базу для нормальної роботи наших студентів. Ніхто не хоче взяти до уваги, що в аніматорів своя специфіка роботи, на відміну від ігрового, документального або телевізійного кіно. У нас дуже трудовитратна покадрова зйомка, що потребує специфічного обладнання та певних умов праці. Коли я намагаюся порушити це питання на кафедрі, мені кажуть: "Що ви хочете? Ваші студенти й так знімають хороші стрічки". Так, справді, багато робіт моїх студентів отримують нагороди на всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Але фільми ці виходять якісними не "завдяки", а "всупереч". Як, утім, наші успіхи в багатьох інших галузях нашої діяльності.

Передбачаю, що багато хто може сказати: "Ну подумаєш, важлива проблема - підготовка режисерів анімаційного фільму! Наче в нас немає проблем важливіших".

На жаль, є, дуже багато, і дуже важливих. І думаю, що в основі багатьох проблем - непрофесіоналізм та нестача професіоналів. Ми часто любимо цитувати булгаковського професора Преображенського, який казав, що розруха в нас у головах. А ось почати робити щось конкретніше для боротьби з цією розрухою ми не завжди хочемо і вміємо. Хоча б порадитися з професіоналами під час складання навчальних програм. Набагато простіше скласти такий собі список обов'язкових предметів для всіх творчих ЗВО: академії мистецтв, консерваторії, інституту екранних мистецтв, тобто постригти всіх під один гребінець, незалежно від специфіки. А тим часом режисери, які знімають анімаційні фільми, відіграють не останню роль у формуванні особистості, - починаючи з найбільш раннього віку - і до найбільш пізнього.

P.S. Мені б не хотілося, щоб ці нотатки залишилися "голосом волаючого в пустелі". У протилежному разі я просто змушений буду відмовитися від набору студентів у нинішньому році: обдурювати людей негарно, а дітей - тим більше.