Як працюють університети на лінії вогню

Раніше навчальний рік в усіх університетах країни розпочинався одночасно – першого вересня. Нинішнього року цей старт розтягнувся: хтось розпочав навчання з середини серпня, хтось відчинить студентам свої аудиторії лише на початку жовтня.

Збройна агресія ерефії не могла оминути і таких сталих інституцій як університети.

На діяльності одних війна позначилася мінімально, інші ж або, у зв’язку з окупацією, мали евакуюватися до безпечніших регіонів, або, залишившись на підконтрольній українському уряду території, зазнали руйнувань і тому мусили адаптуватися під кардинально нові умови. Особливо важко було університетам, які опинилися фактично на лінії вогню. Незважаючи на складні умови, вони провели вступну кампанію і тепер розпочинають навчання студентів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Більшість студентів хотіли б розпочати навчальний рік в аудиторіях – опитування

Школа політичної аналітики НаУКМА провела онлайн-дискусію з університетами Миколаєва, Сум та Харкова. На основі їхнього досвіду ми описали специфіку діяльності закладів вищої освіти у фронтових та прифронтових областях, визначили, якої підтримки вони потребують, і обговорили їхні перспективи розвитку.

З якими труднощами зіштовхнулися прифронтові університети

Війна Росії проти України примусила всіх зіштовхнутися з низкою викликів: вижити, продовжувати надавати якісні освітні послуги, зберегти науковий потенціал і, підлаштувавшись під нові умови, не втратити надії на подальший розвиток. Особливо гостро ці питання постали перед закладами вищої освіти, котрі опинилися на лінії вогню. Саме люди — університетська спільнота — виявилися тим стрижнем, який дозволив утримати позиції та продовжити працювати. Такий висновок озвучили представники університетів із Харкова, Миколаєва, Сум.

Поряд із цим, закладам вищої освіти було важливо зберегти інфраструктуру. На жаль, через ворожі обстріли вона тією чи іншою мірою зазнала пошкоджень. Однак, на думку учасників онлайн-дискусії, їм було важливо лишитися на місцях та продовжувати підтримувати життєдіяльність університетів, попри все.

«Незважаючи на бомби, скинуті біля нашого університету, він практично не постраждав. Звісно, були пошкоджені вікна, але то дрібниці, і ми поступово проводимо заміну. Загалом же інфраструктура збережена. Зокрема, у нас вцілів Центр колективного користування науковим обладнанням. Звісно, люди — це ключова складова функціонування університету. Однак без діючої інфраструктури його повноцінна діяльність неможлива. Адже інфраструктурна складова прямо впливає на здатність надавати якісну освіту і проводити наукову діяльність. Ми вирішили не переїжджати в іншу область. На моє переконання, найчастіше переміщення дорівнює ліквідації університету. Адже неможливо повністю перемістити весь напрацьований науковий потенціал, зокрема і обладнання, в інше місце», — зазначив ректор Сумського державного університету Василь Карпуша.

Учасники дискусії розповіли, що по змозі намагаються відновити пошкоджені будівлі.

За час війни університети, котрі опинилися на лінії вогню, зіштовхнулися також із проблемою, як утримати студентів та викладачів. Через небезпеку чимало людей переїхало до інших областей або за кордон, а іноземних студентів довелося оперативно евакуювати. Однак заклади вищої освіти знайшли шляхи вирішення й цих питань:

• Активізували налагодження міжнародних партнерських зв’язків.
• Розпочали пошук закордонних майданчиків для очного навчання та підтримки комунікації між тими представниками спільноти, які мусили виїхати.
• Перевели частину колективу на гібридну очно-дистанційну форму роботи.
• Зберегли заробітну платню науковцям і викладачам.

Навіть у таких непростих безпекових умовах, наразившись на цілу низку специфічних викликів, представники університетів, які опинилися на лінії вогню, налаштовані оптимістично щодо продовження діяльності. На їхню думку, війна дала їм нові завдання для розвитку:

• Збільшити обсяги наукових досліджень.
• Знайти ще більше партнерів і посилити міжнародну співпрацю.
• Одержати ще активнішу підтримку від випускників по всьому світу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Харків не здався, і його університет — теж

«Ми не стоїмо на місці. І насправді в нас сьогодні з’явилося більше можливостей, ніж було раніше. Сьогодні ми почали знаходити ще більше нових друзів, нових партнерів. До війни досить тривалий час — упродовж 20 років — ми займалися брендингом університету. І саме за останні пів року нам вдалося зрушити з місця. Наприклад, наші асоціації випускників по всьому світу активізувалися і почали брати активнішу участь у житті університету. Крім гуманітарної та фінансової допомоги, у нас стало з’являтися більше пропозицій партнерства та нові проєкти», — заявив проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.

@karazinuniver Майстер слова, поет Сергій Жадан, Почесний доктор Каразінського університету, номінант на Нобелівську премію з літератури звернувся до молоді та студентства #каразінський #karazinuniver #університет #вступ2022 #абітурієнт #сергійжадан #харків #україна #kharkiv #ukraine #ukrainewillwin ♬ оригинальный звук - Karazin University

Незважаючи на війну, в університетах позитивно налаштовані й щодо початку нового навчального року. Підстави для стриманого оптимізму дають як надходження заяв від абітурієнтів, так і збереження значної частки студентів.

«Студентів залишилося близько 80–85%. Значна частина — представники півдня України. Ми зберігаємо всіх студентів. Навіть якщо студенти перебувають за кордоном, ми навчаємося в дистанційному режимі. В нас ця система досить добре налагоджена. Навчаємося в асинхронному режимі. Тому ця категорія студентів має змогу продовжувати своє навчання», — розповів перший проректор Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр.

ЧНУ імені Петра Могили

Вступна кампанія під час війни та головні виклики нового навчального року

Війна позначилася й на цьогорічній вступній кампанії. Попри це, приймальні комісії працювали, заяви на вступ, хоч і в меншій кількості, але надходили. Тимчасом зовсім немає вступників з-за кордону .

Наприклад, станом на 5 вересня до Університету Каразіна надійшло близько 7,7 тис. заяв, Сумського державного університету — 3,8 тис., ЧНУ ім. Петра Могили — близько тисячі.

«Важко порівнювати вступні кампанії. Адже торік, на 11 серпня, у нас було 32 тис. заяв, цього року в цей же час їх було близько 4 тис. Але ми розуміємо, що зараз кардинально інші часи», — зазначив проректор з науково-педагогічної роботи ХНУ ім. В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.

Анатолій Бабічев/facebook

У перші місяці нового навчального року університети з фронтових і прифронтових зон планують проводити навчання переважно в онлайн-форматі. Однак навчальні заклади також шукають можливостей проводити офлайн навчання, хоча б частково, для тих спеціальностей, невід’ємною частиною опанування яких є практична складова. Особливо це стосується дисциплін з хімії, фізики, медицини.

Головними ж викликами і завданнями на рік для кожного університету стали їх збереження та підтримка рівня якості освіти.

«Наші головні цілі — вижити і зберегти все те добре, чого ми досягли і що маємо зараз», — повідомив перший проректор ЧНУ ім. Петра Могили Юрій Котляр.

ЧНУ імені Петра Могили

Не лише вижити, а й зростати: яка допомога потрібна від держави, та що має змінитись у системі вищої освіти?

Під час онлайн-дискусії учасники озвучили перелік того, що допоможе університетам із прифронтових і фронтових областей не тільки втриматися на плаву, а й здобути можливості для подальшого розвитку як під час війни, так і після неї.

Що потрібно від держави:

• Створення і затвердження загальнодержавної програми будівництва в закладах вищої освіти укриттів, які б відповідали нинішнім безпековим вимогам: «Університети в регіонах, особливо ті, що перебувають на лінії вогню, самотужки не потягнуть фінансово будівництво таких сучасних укриттів», — підкреслив Юрій Котляр.
• Розробка та імплементація системи матеріального і морального заохочення тих, хто залишився працювати на лінії вогню: «Додаткова матеріальна підтримка нам би не завадила. Однак закладам вищої освіти бідкатися було б неправильно. Адже всі ми знаємо: надходження до бюджету істотно скоротилися», — висловив думку ректор Сумського державного університету Василь Карпуша.

Сумський державний університет ӏ СумДУ/facebook

• Лібералізація законодавства для безбар’єрного створення майданчиків українських університетів за кордоном: «Наскільки я пам’ятаю, до війни в Україні дозволили відкривати філії іноземним університетам. А ось зворотний процес на законодавчому рівні не відбувся», — зазначив Анатолій Бабічев.
• Впровадження мораторію на проведення акредитаційної експертизи університетів, щонайменше, на три роки для областей, які перебувають у фронтових або прифронтових зонах.

Представники університетів із Харкова, Миколаєва та Сум наголосили також на пріоритетах і змінах, які дозволять зробити українську освіту ще якіснішою та вивести її на один рівень із європейською:

• Надання університетам повної автономії.
• Забезпечення умов розвитку науково-виробничого потенціалу: «Якщо не буде наукового та виробничого зростання в університетах, то вони не матимуть майбутнього», — зазначив ректор Сумського державного університету Василь Карпуша.
• Розширення міжнародної співпраці та можливостей грантової підтримки: «Майбутнє — в грантах і наукових проєктах. А щоб їх забезпечити, потрібен кадровий склад, який відповідатиме необхідним вимогам. Плюс система тих самих подвійних дипломів, яка в нас починає активно впроваджуватись. Наприклад, підписання договорів із європейськими закладами вищої освіти дозволить студентам обирати, що вони будуть слухати там, а що — тут. Таким чином ми збережемо контингент і підвищимо якість отриманих студентами знань», — заявив перший проректор ЧНУ ім. Петра Могили Юрій Котляр.
• Зміна підходів у реформуванні системи освіти: замість латання та модернізації радянської основи, створити нову модель західного зразка: «Ми 30 років реформували систему вищої освіти. Але постійно нас щось у цьому процесі відтягувало назад — до радянських основ, які, по суті, однак залишалися. Треба кардинально змінити підходи: не намагатися латати те, що в нас є, допомагати всім, давати все всім. 30 років ми так робили. Хтось зміг проявити себе й скористався тим, але багато хто насправді жодним чином себе не проявив. І ось прийшла війна, це погано, та вона дала зрозуміти, що підходи треба змінювати. Спробувати побудувати нову систему, не перекроюючи старе», — підкреслив проректор з науково-педагогічної роботи ХНУ ім. В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.

Війна Росії проти України вишикувала всіх єдиним фронтом у протистоянні ворогові. А університети стали потужним форпостом для збереження і розвитку науково-технічного потенціалу, а також підготовки майбутніх кваліфікованих спеціалістів європейського рівня для відбудови нашої держави після війни.

Чи стала війна поштовхом до остаточного реформування галузі вищої освіти? Відповідь на це запитання знатимемо, коли в Україні припиниться латання й модернізація застарілої радянської системи, університети нарешті отримають повну автономію, а лібералізоване законодавство дасть можливість відкривати університетські майданчики за кордоном. І роль держави має полягати у їх підтримці.