Як організувати навчання під час війни: досвід ізраїльських шкіл

Реалії змушують пристосовуватися до умов, яких ще півроку тому неможливо було уявити. І тут для нас буде цікавим досвід інших країн: як вони захищають свої школи під час війни? Наприклад, Ізраїлю, що перебуває у стані війни вже понад 70 років і де приділяється велика увага підготовці шкіл до будь-яких надзвичайних ситуацій: від землетрусу і до обстрілу чи терористичного акту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ізраїльські фахівці провели тренінг з організації навчального процесу під час війни для українських освітян

Наш ліцей Educator запросив до розмови ізраїльських колег зі школи Shimon Peres High Tech and Arts high school. Вони розповіли, як організовується безпечне навчання в їхній школі. Зустріч відбувалася онлайн, тому в ній могли взяти участь охочі освітяни з різних міст і різних шкіл. Хочу поділитися найцікавішими ідеями з розповіді ізраїльських колег.

Як облаштоване укриття

Як розповіли ізраїльські колеги, в їхній країні всі нові будівлі (школи, дитячі садки, житлові будинки) обов’язково облаштовані бомбосховищем. Воно може розміщуватися не лише на цокольному поверсі, а й на верхніх поверхах будівлі.

Сховище на поверсі передбачене проєктом будови і являє собою спеціальний «стояк» — щось на кшталт наскрізної труби з бетонних плит посеред будівлі, вхід до якої можливий з кожного поверху. Таке укриття передбачає спеціальні вимоги до товщини стін, входи й виходи, кількість яких залежить від пропускної спроможності приміщення, наявність вентиляції. Стіни такого укриття зсередини зміцнені додатковими металевими щитами — це щось на кшталт великих залізних ставень. Технічні вимоги затверджені на рівні держави і виконуються обов’язково.

Як працює «алгоритм безпеки»

Щоб убезпечити дітей та дорослих, у кожній українській школі, крім сховищ, укладають алгоритми безпеки. Тобто інструкцію про те, хто куди рухається і як діє на випадок надзвичайної ситуації. Такий алгоритм є і в нашому ліцеї. Схеми евакуації висять у кожній навчальній аудиторії на видному місці. На них нанесені стрілочки, які показують напрямок руху до укриття після оповіщення про надзвичайну ситуацію чи повітряну тривогу. Є це і в ізраїльських школах. Але не тільки це.

Колеги з Ізраїлю розповіли, що процес евакуації в їхній школі відпрацьований до автоматизму. Що цікаво — до організації та допомоги під час тривоги залучено старшокласників. Кожен із них має свою роль і проходить спеціальну підготовку, аби якнайкраще впоратися з нею. Ролі такі: перша допомога, пожежна безпека (елементарна допомога у припиненні пожежі з допомогою підручних матеріалів), супровід і скерування потоку дітей та дорослих під час евакуації, перевірка простору (чи всі спустилися до сховища, як розташувалися, перевірка присутніх за списками).

Важливе значення має підготовка до евакуації. Повітряна тривога, на жаль, може пролунати будь-коли і застати учня чи вчителя в будь-якій точці школи. Адже протягом дня у школі, мов у вулику, постійний рух, учні й дорослі переміщуються між кабінетами, відвідують уроки фізкультури у спортивному залі, харчуються в їдальні. Не завжди у складній ситуації вони можуть добігти до свого класу, щоб евакуюватися разом із ним.

Залежно від місця, в якому людина опинилася під час повітряної тривоги, розроблено різні маршрути евакуації. Всі вони відпрацьовуються під час тренувань. Кожен учасник освітнього процесу, де б його не застала тривога, має чітко знати, як і куди йому рухатись.

Тренуються дорослі та діти в різний час і в різні дні. Це робиться для того, аби кожен (і особливо діти) навчився самостійно користуватися алгоритмом безпеки.

Тренування з евакуації охоплює чотири етапи: планування, інструктаж викладачів, екскурсії до бомбосховища малими групами. Всі викладачі в обов’язковому порядку проходять інструктаж із надання першої медичної допомоги, діти долучаються до нього за бажанням.

Якою має бути комунікація під час надзвичайних ситуацій

Важлива роль відводиться комунікації між усіма учасниками освітнього процесу: педагогічним колективом, учнями, батьками. Дорослі мають інструкції щодо того, як підтримати одне одного та дітей у разі бойової ситуації або обстрілу. Це навіть не просто інструкції, а схема взаємодії. Інформація спускається від відповідального (в Ізраїлі цю позицію називають — консультант) до колективу дорослих (учителів, тьюторів та батьків), від дорослих до дітей.

Консультант пише у шкільний чат рекомендації педагогам про тему розмови з дітьми та батьками, залежно від ситуації, що сталася (обстріл, терористичний акт). Далі вчителі комунікують із дітьми та батьками, підтримують їх. Комунікацію з батьками покладено на тьюторів. Першочерговим є контроль емоційного стану дітей і психологічна підтримка. Тому викладачі зобов’язані регулярно проходи курси з питань психологічного здоров’я власного та оточення — мінімум, 60 годин на рік.

Чим зайняти дітей в укритті?

Перебування в укритті під час повітряної тривоги не передбачає продовження академічного процесу навчання повною мірою, Можливо, частково. Потрібно орієнтуватися за ситуацією.

Діяльність в укритті організовується залежно від обстановки та загального настрою дітей.

Команда викладачів і психологів має заздалегідь сформувати базу активностей на всі можливі випадки й ситуації. Насамперед це психологічна підтримка, можливо робота з асоціативними картами. Або це можуть бути, наприклад, математичні ігри на усний рахунок чи перелік цікавих тем на обговорення. Важливо бути з учнями в контакті та підтримати діяльність, а не нашкодити.

Обов’язковим є набір технік, що допомагають заспокоїтися. Переважно це дії на «видих», тому в кожній кімнаті-сховищі є, наприклад, стаканчики і коктейльні трубочки. Потрібно глибоко вдихати й видихати повітря з легень у воду, це допомагає вирівняти дихання, до того ж звук води чинить заспокійливий ефект.

Під час бомбардувань та в разі небезпеки дітей ніхто не відпускає додому. Після стабілізації ситуації батьки забирають дітей самостійно.

Як школи переходять на дистанційне навчання?

У разі загострення подій у місті чи країні школи Ізраїлю переходять на онлайн навчання. Це рішення ухвалюється на рівні державної, або міської, або шкільної адміністрації.

Колеги зазначали, що перехід на дистанційне навчання має бути доведений до автоматизму. Слід передбачити всі деталі та питання, які можуть виникнути: кожен має знати, де знайти посилання на онлайн-уроки, розклад, знати, котра електронна платформа використовується.

Нові реалії життя вимагають від нас нових, сміливих і реальних рішень. Саме від активної, відповідальної позиції освітян залежить зараз майбутнє країни — її молоде покоління.