І все-таки — покарання!

Нещодавно DT.UA розповідало про казуси з президентською стипендією для переможців міжнародних та всеукраїнських олімпіад («Президентська стипендія як… покарання», DT.UA №34, 2012 р.). Згідно з постановою Кабміну Азарова, стипендія, яку отримуватиме талановита молодь, становить 700 гривень, що на 30 гривень менше, ніж отримуватимуть звичайні студенти).

На публікацію Міносвіти відповіло заміткою «Президентська стипендія як… заохочення». «Хочемо поінформувати журналістів про те, що Міністерством освіти і науки, молоді та спорту розроблено проект постанови Кабінету міністрів України про значне збільшення розмірів стипендій переможцям та учасникам міжнародних та всеукраїнських інтелектуальних змагань серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів», - йдеться у замітці.

Приємно, звісно, що бюрократична машина зрушила з місця. Сумно тільки, що після публікацій у ЗМІ, а не з власної ініціативи тих, хто відповідає за освіту в Україні. І дивно, що проект Міносвіти з’явився лише у жовтні, а не у квітні, коли Кабмін своєю постановою урізав президентську стипендію.

«Зараз проект постанови Уряду відповідно до вимог законодавства знаходиться на погодженні у Міністерстві фінансів та Міністерстві економічного розвитку і торгівлі», - зазначено на сайті Міносвіти. Отже, поки що йдеться про обіцянку. Та й словосполучення «на погодженні у міністерстві» наштовхує на неприємні передчуття. Саме завдяки такому «погодженню» і досі гальмується прийняття закону про вищу освіту. А що вже казати про проект постанови!

Оскільки згаданий проект - єдиний пристойний вихід із ситуації для Міносвіти і Кабміну, далі про нього розповідається так, ніби казка вже стала реальністю: «Збільшення стипендії з 1 жовтня 2012 року стосуватиметься значної кількості учнів… Зокрема, розмір стипендії Президента України учасникам і призерам міжнародних учнівських олімпіад з базових навчальних предметів становитиме: для учасників - 1100 гривень на місяць (зараз - 600 грн.); для призерів - 1200 гривень на місяць (зараз - 700 грн.).»

Однак такі цифри (1100 і 1200 гривень) не викликають у нас сліз вдячності та захоплення. Звісно, порівняно з академічною стипендією 730 грн., це може видаватися заохоченням, а ось на тлі скасованих урядом Азарова постанов попередників за 1999-й та 2004 р., згідно з якими досі нараховувалася президентська стипендія, нові цифри скидаються саме на покарання, а не на відзнаку. Якби не останні ідеї уряду, для переможців міжнародних олімпіад стипендію визначали б, помноживши суму академічної (730 гривень) на коефіцієнт 4,375, а для учасників - на 2,5. У результаті виходить 3 194 грн. і 1 825 грн., відповідно. А це, як бачите, зовсім інші цифри, ніж обіцяна щедрою владою тисяча з хвостиком.

Та чого там згадувати попередників - порівняймо ідеї нового проекту Міносвіти з торішніми президентськими стипендіями. Академічна 530 грн., помножена на коефіцієнти, становила в результаті 2300 грн. для переможців і 1325 грн. для учасників міжнародних олімпіад. Саме такий принцип нарахування стипендій застосовувався минулого навчального року згідно з наказом Міносвіти №1081 від 20.09. 2011 р. А тепер уявіть собі, що відчувають сьогодні студенти старших курсів - міжнарівці, яким замість торішніх 2 300 грн. пообіцяли 700, а потім - 1200? Невже це можна назвати заохоченням або значним підвищенням стипендій?

До речі, нинішнього року держава може істотно зекономити на учасниках міжнародних олімпіад. Бо з дев’ятнадцяти міжнарівців першокурсниками в Україні стали лише одинадцять. А решта вісім навчаються в іншій країні - у Росії. Хтось поїхав сам, а хтось - разом з усією командою. Серед закордонних першокурсників - у повному складі наша команда юних фізиків, що дуже вдало виступила на олімпіаді.

Чи багато їх повернеться потім в Україну? Маю великі сумніви щодо цього. Невже нам не потрібні талановиті фізики, математики, хіміки, біологи?

Я далека від думки, що наші олімпійці поїхали до Росії лише через мізерну президентську стипендію. Напевно, вони обирали країну, в якій відчувають себе потрібними, де в них є майбутнє і перспективи, умови для якісного навчання та розвитку. Можливо, ми так розкидаємося своїми талантами тому, що сподіваємося без проблем підготувати нові? Дарма. Недалекі ті часи, коли в нас нікому буде цим займатися. Бо наставники міжнарівців також не відчули підтримки і вдячності від держави. Навіть навпаки.

Ще з часів президентства Л.Кучми (указу президента №169/2000 від 5 лютого 2000 р.), вчителям, які підготували призерів міжнародних олімпіад, традиційно присвоюється почесне звання «Заслужений учитель України». І це не просто почесний титул, він має й матеріальне підкріплення - надбавку до зарплатні та пенсії. Указ чинний і сьогодні.

Зазвичай нагородження відбувається напередодні Дня вчителя. Та цьогорічний указ глави держави вже опублікований, а в ньому серед прізвищ тих, хто удостоєний звання «Заслужений учитель України», немає вчителів, котрі підготували переможців міжнародних олімпіад у 2012 році. Досі не дочекалися нагородження і педагоги, чиї учні прославили Україну торік.

Але в цій сумній історії є й приємні моменти. Якщо на державному рівні говорити про заохочення талановитої молоді і вчителів не доводиться, то місцеві органи влади таки намагаються підтримати талановитих учнів та їхніх учителів. Більшість обласних держадміністрацій виділяють власні стипендії або матеріальну допомогу для підготовки до олімпіади. Наприклад, цьогорічна матеріальна допомога міжнарівцям на Івано-Франківщині становила 6,5 тис. грн. Отримують премії від місцевої влади і вчителі, котрі навчали талановитих дітей. Робиться все це за кошти місцевих бюджетів, у рамках регіональних програм розвитку освіти. І це насправді державницький підхід. Тоді як на державному рівні переважає… регіональний.