Хроніка одного безглуздя

Зі всіх своїх, але проплачених нами, закордонних мандрів наші місцеві можновладці так і не привезли поки що найголовнішого - розуміння того, що Європа починається з поваги до людини. І закінчується там, де порушуються права і свободи громадян…

Спробую розповісти, як останні півроку в Ямпільському районі Вінниччини проводиться "реформування" освітньої галузі. Викладу основні події, прокоментую їх. Сподіваюся, мені вистачить освітнього й екс-депутатського досвіду, щоб зробити це достатньо ґрунтовно, і витримки, щоб при цьому не лаятися. Усі мої викладки вибудовуються на матеріалах документів, які є на сайті Ямпільської районної ради і доступні для всіх…

Отож ямпільське самоврядування в особі районної ради, яка виступає засновником навчальних закладів на території району, після тривалих примірянь зважилося нарешті на реформування мережі цих закладів. І почало навпрошки: оголосило на сесії, що створюватиметься округ, та визначило конкурсну комісію, якій належало відібрати опорні школи для цього округу.

Що не так?

Усе не так. У Європі до змін, що зачіпають багатьох людей, дуже довго готують цих самих людей: вивчають їхні потреби, з'ясовують можливості, показують переваги, які вони матимуть, прислухаються до висловлених цими людьми зауважень і пропозицій, бо найпершими союзниками змін мають стати ті, заради кого ці зміни проводяться.

Ямпільська райрада теж мала розпочати з такої роботи, а тоді поступово перевести її у вироблення програми і аж потім узятися за поетапну реорганізацію освітнього простору. До кожного етапу мала бути широко залучена насамперед батьківська громадськість району, бо йшлося про її та її дітей інтерес. Простіше кажучи, оголошенням про створення округу мав завершитися дуже важливий етап роботи, якої райрада не проводила. Тому все, що робилося далі, пішло навкіс.

Що таке освітній округ? Це насамперед форма координації дій багатьох складових культурно-освітнього простору громади, завдяки якій усі ці складові мають дуже добре спрацювати на головне - забезпечити кожній дитині громади якнайкращий, рівний з усіма іншими доступ до повноцінної освіти. Тож коли йдеться про його створення, треба дуже добре бачити наявний потенціал і спланувати, як його складові мають спрацювати на кожну дитину громади.

Виділяти в межах округу опорні школи чи не виділяти, робити їх гімназіями, ліцеями чи чимось іншим - це вже залежить від того, як засновник вирішив групувати наявний потенціал, щоб усі його переваги були задіяні на благо кожної дитини. Українське законодавство, НУШ дають засновникові безмежне поле для продуктивних рішень.

Ямпільська райрада цими проблемами не переймалася. Вона просто створила конкурсну комісію, до складу якої ввела дев'ятьох чиновників і п'ятьох депутатів райради. Жодного представника від громадськості - ні сільських голів, ні батьків, ні незалежних експертів, ні навіть працівників освіти. Чому? Зрозумієте далі.

Комісії було доручено з 23 навчальних закладів вибрати опорні. Претендентами могли бути всі охочі, які відповідали б вимогам Положення про освітній округ (постанова КМУ №79 від 20.01.2016 р.) і Умовам проведення конкурсу з визначення опорних закладів та освітніх округів (рішення №209 від 15 грудня 2017 р., 19-та сесія сьомого скликання).

Охочих назбиралося сім шкіл. Конкурсна комісія могла "опоризувати" тільки п'ять із них, бо за вимогами згаданого вище положення кожна опорна школа повинна мати не менше трьох філій. А з 16 закладів, які на статус опорних не претендували, 21 філію не зробиш. Треба було зменшувати кількість претендентів. І першою на вилучення зі списку була довжоцька школа.

Так, це чудовий навчальний заклад (найновіша споруда, непогане обладнання, кваліфікований колектив), і всі його ресурси безумовно ж мають працювати на дітей усього округу. Але! У ньому - приблизно півтори сотні учнів, а положення вимагає, щоб їх було не менше 200. І це не примха: наповнюваність класів - передумова для повноцінного запровадження допрофільної підготовки і профільного навчання. А тут кількість дітей тільки зменшуватиметься.

Довжоцька школа

dowjok2.e-schools.info

Що робить конкурсна комісія? Йде на перше порушення вимог положення: щоб не зачіпати довжоцької школи, вона надає статус опорних… усім претендентам. Це відразу спричиняє друге порушення: п'ять з семи "охочих" отримують по дві, а не по три (як і належить за положенням) філії. Тобто, тим самим практично втрачають право на будь-яку опорність.

Причому в тих, кого призначено "жертвами", тобто філіями, ніхто не питає, чи дуже треба їм в ролі опорних саме ті школи, до яких їх прикріпили. У результаті складається абсурдна картина: не опорні школи мають працювати на дітей, які прийдуть до них з філій, а ці діти - на опорні школи! Це перевертає догори дриґом усе українське законодавство, з Конституції починаючи: право людини на вибір не просто нехтується - під його виглядом запроваджується повинність! "Кріпосне освітнє право", за яким діти, батьки й працівники шкіл-філій стають фактично рабами опорних навчальних закладів і засновника, який чхати хотів на закони. Гарантоване ж Законом України "Про освіту" право на вибір батьками навчального закладу (ст. 13) ліквідовується рішеннями створеної органом місцевого самоврядування конкурсної комісії. Як вам?

Сесія районної ради одноголосно благословляє і всі порушення, і "кріпосне право". І коли пізніше група громадян із Качківки (до семисот осіб) просить сесію переглянути те рішення, щоб не порушувати прав їхніх дітей, а дати змогу їм їздити на подальше навчання в Ямпіль (бо туди і дорога безпечніша, і там три різнопрофільні школи, є спортивна й музична школи, Будинок творчості - усі переваги округу), а не в Довжок (там усе те саме, що й у Качківці), їхнє звернення навіть на розгляд не виносять. Його з 10 квітня тягали кабінетами, аж поки 30 травня постійна комісія у присутності всього причетного до описаних "чудес" районного начальства не накладає на нього резолюцію: "Інформацію взяти до відома". Ким треба бути, щоб так реагувати на звернення семи сотень громадян?

11 квітня сесія районної ради вдається до найголовнішої дії, заради якої, очевидно, робилося й усе інше: вона перерозподіляє між суб'єктами округу "залишок коштів", який на початок року "склався" з… освітньої субвенції… "Залишок" чималенький - понад 18 млн гривень. Якщо взяти до уваги, що на всі-всі освітні потреби 2017-го було виділено майже 89 млн грн (рішення 10-ї сесії сьомого скликання), то це величезні кошти. Звідки вони взялися? Зекономили". А як може засновник економити на тих, кому хронічно не вистачає грошей на найголовніші потреби? Не знаю. Знаю тільки, що виходить, ніби на кожному учневі (2017-го ми мали "подушове" фінансування) було "зекономлено" не менше 5 тис. гривень. Виходить, моїй рідній школі не додали півмільйона, а ямпільській Першій - понад 2 млн гривень.

І що тепер? Тепер "залишок" перерозподіляють (рішення №262 від 11 квітня). Качківському учневі "повертають" дві тисячі з п'яти "зекономлених" на ньому, а ямпільському з Першої школи - тільки тисячу. Про ратушанського взагалі забули. Зате довжоцький отримує… 18 тис., клембівський - понад дев'ять… До речі, ще не факт, що на тих, кому пообіцяли по одній-дві тисячі на учня, знову не "зекономлять", щоб згодом іще раз догодувати "своїх"…

Досліджуючи всі ці дії, я виявив закономірність: "ієрарховий" реєстр районного начальства і реєстр шкіл за кількістю коштів, отриманих ними з "залишку", збігаються один в один. Не вірите? Перевірте, рішення сесії доступне всім, прив'язка районного начальства до певних громад - теж не таємниця.

Підсумуймо. Що отримав район унаслідок "опоризації"?

1. Маємо сформований із порушенням чинного законодавства "округ", який по суті округом не є, бо не здатен і не виконуватиме прописаних у відповідному положенні КМУ завдань.

2. Сім однопрофільних опорних шкіл, п'ять з яких не відповідають своєму статусові навіть формально, а всі сукупно - реально.

3. Учнів випускних (одинадцятих) класів шкіл-філій, які мусять влитися у випускні класи шкіл опорних. Мінімум півроку (якщо не весь рік) вони пристосовуватимуться до нових умов, у найважливіший для подальшого їхнього життя час почуватимуться дискомфортно і всі сили витрачатимуть на пристосування, а не на підготовку до ЗНО й вступу.

4. Учні десятих класів замість обіцяної МОНУ можливості обрати профіль і вчитися за ним отримують "кріпосне право", за яким мусять далі вчитися лише в призначеній для них опорній школі і лише за тим профілем, який їм ця школа запропонує. У разі вибору іншого закладу доїзд до нього й усе інше - клопіт батьків.

5. Допрофільна підготовка - ті самі проблеми, але вже для учнів дев'ятих класів. Єдина їхня нормальна реакція - проголосувати ногами (що вони вже зробили й цього року) і податися за межі району (це, між іншим, і робочі місця в депресивному районі, де їх і так обмаль).

6. Усі навчальні заклади району зробили однаковий внесок у формування "залишку" субвенції-2017, але через перерозподіл цього залишку пограбували й без того бідні школи на користь "своїх". Також, як мені вдалося виявити, "своїх" постійно фінансують краще й через багато інших каналів (рішення сесій - там-таки, у відкритому доступі).

Словом, маємо "торжество" гарантованого Законом України "Про освіту" принципу "кожній українській дитині - однаково рівний доступ до повноцінної освіти". Із чим я й вітаю всіх ямпільців, "завдяки" відповідній громадянській позиції яких такі дії самоврядування стають можливими. Між іншим, не лише в освітній сфері… Але про те - хай уже інші.

Вітаю і уряд, і МОН, рішеннями яких так просто, виявляється, може маніпулювати орган самоврядування аж районного рівня. І маніпулювати до повного спотворення їхньої суті, виправдовуючи свої дії звичним уже: "Ну це ж у Києві такі недолугі реформатори сидять".