ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР — ЗІ ШКІЛЬНОЇ ЛАВИ

Спецкурс для учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів «Європейський вибір України» був підготовлений минулого навчального року силами фахівців Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України. Він пройшов апробацію на базі київської спеціалізованої школи №16 з поглибленим вивченням англійської мови. Причому на абсолютно добровільних засадах: спецкурс вивчали лише ті старшокласники, яким це було цікаво.

І лише коли розробники «Європейського вибору» пересвідчились, що спецкурс викликав жваве зацікавлення у школярів, які попри жвавий інтерес до найрізноманітніших аспектів життя об’єднаної Європи та перспектив вступу до неї України навчаються в умовах критичного дефіциту інформації з євроінтеграційної тематики, було прийнято рішення презентувати власні напрацювання на загальноміському рівні. У березні 2003 р. учні 16-ї школи, які перші в Україні спеціально вивчали історію, інституційний устрій та перспективи розвитку ЄС, а також взаємини Євросоюзу з нашою державою, демонстрували свої знання перед директорами київських шкіл та керівництвом Головного управління науки і освіти м. Києва (ГУОН).

Презентація пройшла «на ура» — і почин директора 16-ї школи та ентузіастів з Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України був підтриманий головним київським освітянином Борисом Жебровським, в результаті чого на світ з’явився наказ ГУОН «Про запровадження експериментального спецкурсу «Європейський вибір України» у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва» (від 15.05.2003, № 141), згідно з яким з 2003/2004 навчального року цей спецкурс запроваджується в десяти київських школах — по одній в кожному районі столиці.

Як спецкурс «Європейський вибір України» народився на світ та наскільки успішно пройшла підготовка до його запровадження в київських школах, ми вирішили поцікавитись у людини, яка фактично надихнула і значною мірою реалізувала цей проект, заступника директора Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України Геннадія Друзенка.

— Геннадію Володимировичу, скажіть, будь ласка, як народилася сама ідея створити цей спецкурс для учнів, адже ваша професійна діяльність безпосередньо не пов’язана з педагогікою?

— Ідея народилася, можна сказати, з суто фахових проблем. Спілкуючись щодня з чиновниками різних міністерств і відомств, які відповідають за питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, виникла думка, що часто-густо ми намагаємось обговорювати питання вищої математики з людьми, які ще не вивчили таблицю множення. ЄС — це політичний, інституційний, правовий тощо феномен — іншого подібного утворення в світі не існує. Тому усі звичні для нас категорії, що їх вивчають у школах та університетах, як правило, лише вводять в оману, тільки-но ми їх намагаємося застосувати чи то до унікального політичного устрою Євросоюзу, чи то до його правової системи, чи то до інституцій ЄС. Тому саме життя підказало, що для України, в житті якої все більше місця займають найрізноманітніші відносини з ЄС, актуальним стало ще на шкільній лаві дати своїм громадянам якісь засадничі знання про Євросоюз, так би мовити європейську абетку.

— А як відреагували на те, що Центр європейського та порівняльного права, який створений і діє при Мін’юсті, підготовкою спецкурсу «Європейський вибір України» фактично перебрав на себе компетенцію МОНу, «професійні освітяни»?

— Нормально, оскільки всі «професійні освітяни», з якими я спілкувався під час реалізації цього проекту, не тільки з розумінням поставилися до нашої ініціативи, а й активно сприяли її втіленню в життя. Мені здається, що в основі «режиму найбільшого сприяння», який ми відчували, було просте усвідомлення того, що в Європі люди живуть краще, ніж в Україні, Росії та інших пострадянських країнах. Всі ми чи майже всі встигли за останні 10—15 років побувати за кордоном та на власні очі пересвідчитись у перевагах життя у країнах—членах ЄС. Ті, хто цікавився цим питанням глибше, знають який економічний ривок за останнє десятиліття зробили та ж Польща або Угорщина — і не останню роль у цьому відіграло бажання стати членом Євросоюзу, досягнути відповідності критеріям вступу в ЄС, а також величезні, за українськими мірками, «вливання» Євросоюзу в економіку названих країн.

Усі ми бажаємо жити краще — це природно. І «Європейський вибір» так швидко пройшов шлях від ідеї до її реалізації, мабуть, саме тому, що розглядався освітянами (без сприяння яких він ніколи не став би реальністю) саме як невеличкий, але конкретний крок до демократичної і заможної Європи — тієї Європи, вся система цінностей якої обертається навколо конкретної людини. Бо ж, врешті-решт, європейський вибір — це не що інше, як вибір кращого життя.