Диплом для дипломата

Професія дипломата сьогодні є надзвичайно престижною, привабливою й почесною, тим паче порівняно з радянськими часами. Адже тоді українські дипломати мимоволі працювали на химерну ідею побудови комунізму у всесвітньому масштабі. Інша річ — віддавати свої здібності, професійність на забезпечення суверенних національних інтересів. На відміну від радянської дипломатії, українська не має таких вад, як надмірна ієрархічність, кастовість, закритість. А ще за роки незалежності в нашій державі створено власну школу дипломатії.

На міжнародній арені Україна утвердилася як надійний зовнішньополітичний партнер. Ми поділяємо європейські цінності, маємо виважені стосунки з іншими країнами, перевели у площину прагматичних та взаємовигідних відносин наші зв’язки з Росією. Наша стратегія у сфері зовнішньої політики задекларована на найближчі 50 років.

Безумовно, за роки незалежності були певні прорахунки у сфері зовнішньої політики. І все це — позитивний досвід і негатив — тепер враховується при підготовці сучасних дипломатичних кадрів. Принаймні у нашій Дипломатичній академії.

Ідея її створення належить першому міністрові закордонних справ України Анатолію Зленку. А втілив її у життя його наступник Геннадій Удовенко. Тоді, на світанку 90-х, почала створюватися система міжнародних відносин незалежної України. Нашу державу остаточно визнали у світі, почалася активна реалізація суверенного зовнішнього курсу. Отож виникла потреба у поповненні зовнішньополітичного відомства кадрами.

Звичайно, існував і нині існує Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Але для дипломатичної роботи потрібні зрілі люди з певним професійним, а головне — життєвим досвідом. Дипломатична академія створювалася саме як заклад для таких людей. У вересні 1996 року вона набрала перших слухачів. Відтоді з її стін вийшло понад 500 випускників — магістрів зовнішньої політики.

У світі існують різні школи дипломатії. Наприклад британська. Це дипломатія монархічних країн. Їй притаманна певна ієрархічність, клубність. У нас дипломатія не має такого кастового характеру. Вона орієнтована на європейські стандарти. Ми намагаємося взяти краще з дипломатичного досвіду і Європи, і Америки, і колишньої радянської школи дипломатії.

Свого часу Геннадій Удовенко визначив три основні риси — три «П» —українського дипломата: професіоналізм, порядність і патріотизм.

Саме такі люди стають слухачами академії. Дипакадемія готує й підвищує кваліфікацію не лише співробітників Міністерства закордонних справ, а й інших державних органів центральної виконавчої влади, обласних адміністрацій, тих держслужбовців, що відповідають за європейську інтеграцію, зовнішньоекономічну діяльність на регіональному рівні. За час існування академії близько 400 співробітників центрального апарату МЗС підвищили свою кваліфікацію. Вони навчаються за спеціальними програмами, які замовляє міністерство. Скажімо, потрібно підвищити рівень дипломатів чи працівників відомства у питаннях європейського права — такий курс формується на замовлення.

Зараз академія стоїть на порозі реформування. Вона приймає виклик часу щодо нових завдань перед дипломатією. Ідеться насамперед про посилення економізації зовнішньополітичного курсу. Економізація, яка відбулася у країнах Європи після закінчення холодної війни, вимагала укомплектування міністерств закордонних справ фаховими економістами. Скажімо, у МЗС ФРН таких була третина. Економізація передбачає, що дипломатична служба має йти пліч-о-пліч із національним товаровиробником і з національним експортером. На жаль, для України ще не стали традиційними спільні наради дипломатів і бізнесменів, як це практикується у Франції, Німеччині, Великобританії. Там дипломатів запитують, що вони зробили для бізнесу, для просування капіталів та захисту бізнес-інтересів за кордоном. Ідеться не про критичні ситуації, як, скажімо, дипломатичне забезпечення антидемпінгових розслідувань, а про дипломатичний супровід проникнення на ринки тих чи інших країн.

Недавно було прийнято нову концепцію розвитку Дипломатичної академії. Для навчального закладу — це стратегічна програма розвитку, яка приймається на п’ять років. У ній закладено певні ідеї та завдання на випередження, аби підготуватися до майбутніх змін.

За десять років існування академії змінилося саме зовнішньополітичне відомство країни: його структура, суть виконання дипломатичної місії, реалізації зовнішньополітичного курсу тощо. Це спонукало до переосмислення своєї роботи і Дипломатичну академію.

Наприклад, досі не було чіткого механізму замовлення на виконання освітянських послуг Дипакадемії. Навчальний процес формувався ситуативно, певною мірою — інтуїтивно. Ми не отримували від МЗС чіткої вказівки щодо того, скільки і яких фахів­ців треба готувати для країн, скажімо, Південно-Східної Азії чи Латинської Америки. Не існувало й чіткого механізму щодо мовної підготовки. Звісно, англійську вивчали всі слухачі академії. А ось скільки потрібно людей, які б володіли польською, угорською чи арабською, ми не знали. Тепер вироблено механізм взаємодії між департаментом кадрів міністерства, структурними підрозділами відомства. Відтак академія виконуватиме чітке кадрове замовлення МЗС.

Уперше починає діяти чітка структурна градація співробітників Міністерства закордонних справ, які навчатимуться у Дипакадемії за рівнями. Базовий дворічний курс за рівнем магістра зовнішньої політики проходитимуть такі співробітники МЗС як аташе, треті та другі секретарі посольств, що мають відповідну вищу освіту, але не мають базової.

Упроваджуються дво- або тримісячні курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва і для керівного складу МЗС. Це майбутні посли, генконсули, керівники закордонних установ… Підвищуватимемо кваліфікацію співробітників міністерства, які вперше прийняті на дипломатичну службу. Також упроваджується тренінгова програма для адміністративно-технічного персоналу міністерства.

Для новопризначених послів проводитимуться спеціальні тренінги з урахуванням особливостей регіону служби дипломата. Вони містять відповідні спецкурси — управлінський менеджмент дипломатичної установи, специфіка регіону, країнознавство, політична ситуація. Такий тренінг — активна інформаційна підготовка безпосередньо перед відправленням на нове місце служби.

Академія має займатися науковим супроводом діяльності МЗС. На її базі розгортається науково-дослідницька та аналітично-експертна робота. У Дипакадемії вже діє Інститут зовнішньої політики. Міністерство має сформулювати йому наукове замовлення. Щороку інститут видаватиме аналітику щодо зовнішньої політики України: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети. Він уже розробляв теми енергетичної безпеки України, регіональних конфліктів у світі тощо.

У контексті цієї науково-дослідницької діяльності в Дипакадемії буде своя аспірантура, своя спеціалізована рада із захисту дисертацій. Маємо максимально наблизити тематику курсових та дипломних робіт наших слухачів до потреб зовнішньополітичного відомства, щоб вони були певним замовленням від департаментів міністерства.

Крім того, академія підписала близько 30 міжнародних угод про співробітництво з дипломатичними академіями та школами як Старого, так і Нового світу. Зокрема у нас існують стабільні партнерські відносини з Німеччиною, Канадою, Росією, США, Швецією, Естонією, Грецією тощо.

Таким чином створюємо потужну школу української дипломатії, яка продовжить традиції попередників і водночас здатна буде адекватно реагувати на зміни у зовнішньополітичному середовищі. У стінах академії поєднаються наука та практика дипломатичної служби. А відтак наша альма-матер випускатиме високопрофесійні дипломатичні кадри, які працюватимуть на демократичний імідж України та зміцнення її авторитету у світі.