Чого навчають у школах "народних республік"?

З початком воєнних дій на сході України 14 вищих навчальних закладів, що розміщувалися на території, підконтрольній "ДНР" та "ЛНР", були евакуйовані. А ось середні школи продовжують функціонувати. Україна просто позбавлена можливості перенести на підконтрольну їй територію діяльність усіх шкіл: таке переселення було б пов'язане з цілим комплексом проблем, вирішити які в умовах наявної ресурсної бази в державі не бачиться можливим. Отже, слід прийняти як факт роботу мережі шкіл на теренах "народних республік".

Звісно, ця мережа функціонує не на "довоєнному" рівні: за інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), з початком воєнних дій 50 тис. дітей у регіоні втратили можливість здобувати освіту. До того ж багато шкіл через часткове або повне руйнування стали непридатними для навчання. Частина шкіл закрита з міркувань безпеки, бо перебуває в зоні обстрілу.

Скільки шкіл є на підконтрольних бойовикам територіях? З огляду на відсутність об'єктивних джерел, доводиться посилатися на слова міністра освіти і науки Росії Дмитра Ліванова, який в інтерв'ю "Известиям" наводить такі цифри: в "Луганській Народній Республіці" працює 336 загальноосвітніх установ, у яких навчаються 25872 дитини, у "Донецькій Народній Республіці" працюють 534 школи, де навчаються 146 969 дітей.

30 серпня 2014 р. керівник освітнього відомства "ДНР" видав "Приказ №1", відповідно до якого департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації з усім майном передано "Министерству образования и науки ДНР". Далі в обох "республіках" було видано серію розпоряджень, якими педагогів зобов'язували розпочати роботу, погрожуючи незгодним звільненнями і навіть арештами. Проте, щоб школи працювали, їх необхідно централізовано фінансувати з державного або місцевих бюджетів. Оскільки ні того, ні того в терористів не було, а наказами і розпорядженнями проблеми не вирішуються, педагоги швидко переконалися: працювати вчителем у "ДНР" та "ЛНР" - це працювати без зарплатні. Звісно, офіційно зарплатню ніхто не скасовував, але видають її настільки нерегулярно, що вона перетворюється на епізодичні виплати, суми яких визначають самі бойовики. Так само не фінансується "республіками" і закупівля необхідних підручників та методичної літератури.

Що ж стосується змістового наповнення середньої освіти на територіях, підконтрольних сепаратистам, то воно концептуалізується відповідно до засад "Конституции ДНР": "восстановление единого культурно-цивилизационного пространства Русского Мира на основе его традиционных религиозных, социальных, культурных и моральных ценностей, с перспективой вхождения в состав Большой России как ореола территорий Русского Мира".

Засіб для досягнення цієї мети - тотальне переведенні всієї освіти на російські стандарти, які впродовж багатьох років правління нинішнього президента РФ виступають надійними "прес-формами" для "серійного" виробництва лояльних до Кремля підданих.

Упродовж певного часу функціонерам "народних республік" здавалося, що зрусифікувати навчання в середніх школах надзвичайно легко. "Луганские школьники не должны учиться по учебникам, в которых главными героями истории являются бандеры и шухевичи", ─ було заявлено на нараді в "Министерстве образования и науки ЛНР".

Але виявилося, не все так просто. Зруйнувати українську систему освіти, звичайно, не проблема, але тоді на підконтрольних "ДНР" та "ЛНР" територіях не було б взагалі ніякої освіти. З цієї причини освітня політика "Новороссии" вимушено стала більш реалістичною: педагогам дозволено, викладаючи природничі й гуманітарні дисципліни, там, де вони не пов'язані з українською патріотичною ідеологією, орієнтуватися на розроблені МОН України програми та Типові навчальні плани. У навчальному процесі продовжують використовуватися українські підручники.

Але орієнтація на "ценности Русского Мира" залишається незмінною. Так, "міністри освіти ЛНР та ДНР" Леся Лаптєва й Ігор Костенок заявили, що у січні 2015-го розпочинається перехід на російські стандарти освіти, замість 12-бальної запроваджується 5-бальна система оцінювання, і здійснюватиметься обов'язкова перепідготовка всіх вчителів.

Русифікується не лише змістовий контент, а й мовний режим роботи освітніх закладів: обидва міністерства освіти "республік" видали накази, які зобов'язують "организовать преподавание, обучение и воспитание в учреждениях образования всех уровней, типов и форм собственности на русском языке".

Одначе цей "перехід", який потребуватиме повної заміни всіх навчальних програм з усіх дисциплін, усього методичного забезпечення, всіх підручників, навіть його ініціатори сприймають більше як риторичну декларацію, ніж як розроблений план конкретних дій. ДНР-івський "міністр" І.Костенок вимушений зізнатися, що натепер середні школи "ДНР" забезпечені російськими підручниками менш ніж на 1%. І навіть регулярні доставки т. зв. "гуманітарними конвоями" російської підручникової та методичної літератури ситуацію не вирішують: "На сегодняшний день мы получили более 2,2 тыс. учебников, а требуется 2,2 мил. штук. То есть у нас есть примерно 0,1% от необходимого количества. Но литература продолжает поступать". Продовжуючи сподіватися на "братскую помощь" Росії, І.Костенок водночас заявляє, що українські підручники не будуть тотально вилучені: "Учебно-методологический совет при Минобрнауки ДНР" перевірятиме зміст наявних у "республіці" українських підручників на предмет їх відповідності новим вимогам (певно, як і в незабутні сталінські часи, з книжок просто вириватимуться сторінки з "ідеологічно шкідливим матеріалом").

Особливу увагу функціонери освітніх відомств сепаратистів звертають на предметно-змістовий контент навчального процесу. Загальний напрям тут теж незмінний - русифікація. Терористи навіть не вважають за потрібне цю тенденцію якось маскувати: "В свое время мы переучивались с русского языка на украинский, а теперь нам предстоит та же задача, но с точностью до наоборот", - заявляє І.Костенок в інтерв'ю ресурсу "Ритмы Евразии". Українська мова на контрольованій сепаратистами території прямо ще не забороняється, проте і в шкільній практиці, і в освітянських документах "народних республік" повсякчас підкреслюються соціальна пріоритетність російської мови та незрівнянно нижчий, порівняно з нею, статус української.

У документі освітнього відомства "ДНР" під назвою "Рабочие учебные планы на 2014-2015 учебный год" збільшення кількості годин на викладання російської мови декларується чи не в кожному пункті (залежно від типу шкіл, "русский язык" отримує від однієї до трьох з половиною додаткових годин щотижнево). У тих нечисленних українських школах, які ще залишилися, запроваджено обов'язкове вивчення російської мови. Як наголошується у "Зверненні донецьких учителів до українського народу", вже саме викладання чи використання в школі української мови сприймається "ДНР"-івцями як провокація.

Ситуація з українською мовою в "ЛНР" ще гірша: в українських за статусом школах Луганська мову Шевченка і Франка дозволено вивчати лише впродовж одного уроку на тиждень, до того ж називається цей предмет тепер "иностранный язык".

Як уже наголошувалося, потрібно чітко усвідомлювати: ідеться не про саму лише мову, а про системне нищення в дискурсі шкільної освіти всіх "маркерів" українознавства. У шкільних програмах "ЛНР" з 1 січня 2015 р. повністю вилучено курс історії України (Л. Лаптєвій не до вподоби, що він "сильно пропитан национализмом"), який буде замінений предметом "История Отечества" - вочевидь, російського, з певною луганською "специфікою". У школах "ДНР" українська історія формально ще не заборонена, проте методичні рекомендації "Минобразования" наполегливо радять учителям замінити її "другим базовым курсом". Замість географії України у тій-таки "ДНР" впроваджено предмет "География родного края", з курсу правознавства вилучено згадки про Конституцію України та інші закони, предмет "Я і Україна" (4 кл.) має бути замінений курсами "Природоведение" та "Обществоведение", з курсу "Я у світі" (3 кл.) наказано прибрати всі українознавчі аспекти, замінивши їх "материалом курса "Донеччиноведение". З курсу української літератури мають бути вилучені стрілецькі пісні, драма Лесі Українки "Бояриня", вірш В. Сосюри "Любіть Україну!", поезії В.Голобородька "Наша мова" і "Ми йдемо" - перелік можна продовжувати й продовжувати. Хоча тепер, з огляду на задекларований перехід до російських стандартів, узагалі не зрозуміло, як вивчатиметься українська література. Бо цього предмета як окремої дисципліни в російських освітніх стандартах просто не існує.

Утворений таким чином ідеологічний вакуум заповнюється препарованим за московськими взірцями "православием", впровадженню якого в освітній простір "народні республіки" приділяють особливу увагу. "Конституція ДНР" (ст.9) проголошує: "Исторический опыт и роль Православия и Русской Православной Церкви (Московский Патриархат) признаются и уважаются, в том числе, как системообразующие столпы Русского Мира".

Різні варіанти курсів на кшталт "Основы православной культуры" апробуються на школярах і студентах як своєрідний замінник поки що остаточно не сформованої в "ЛНР" та "ДНР" державної ідеології. Показовий факт: незважаючи на те, що відповідний структурний підрозділ "Правительства ЛНР" має назву "Министерство образования, науки и культуры", у Луганській середній школі №16, наприклад, учням видавали табелі успішності з написом "Министерство образования, науки и религии ДНР".

За прямим наказом сепаратистського керівництва, в школах проводяться "уроки мужества". Фактично - це політінформації, на яких учнів закликають бути лояльними до Росії й Путіна. Проте проводити їх зазвичай доручають не вчителям, а бойовикам або шовіністично налаштованим священикам.

У освітній процес шкіл "ДНР" введено предмет "Защита Отечества". Як наголошує "Отдел образования Енакиевского городского совета", саме він "в условиях сложившейся ситуации в Донбассе" покликаний відіграти "ведущую роль в выстраивании системы ценностей подрастающего молодого поколения". Глава "ДНР" Олександр Захарченко заявив, що такі уроки мають вести поранені бойовики. Але тоді вже вони будуть не зайшлими гостями на "уроках мужества", а повноправними членами педагогічних колективів. Можливо, саме на цих "політруків" і покладається завдання привести школи до повної лояльності "ДНР". Чи пощастить терористам його зреалізувати? Зараз важко давати якісь прогнози. Що ж до майбутнього школярів, то воно так само цілком залежить від того, чи буде освіта регіону занурена у стагнаційне болото "Русского мира", чи для неї відкриється перспектива разом з усією українською освітою інтегруватися в європейський цивілізаційний, а отже - і освітній простір.