Бібліотечна справа: «ще назва є, а річки вже немає...»

16 вересня 2009 року на засіданні Кабінету міністрів України планується обговорити питання «Про сучасний стан бібліотек, актуальні проблеми розвитку бібліотечної справи в Україні та шляхи їх вирішення». Маю надію, що цього разу всі рішення в ухваленій постанові не нагадуватимуть «детективну» історію, як це було із законопроектом №3077 «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу», поданого прем’єр-міністром Верховній Раді для «...удосконалення правових відносин у сфері бібліотечної справи».

Серед новацій «удосконалення» відповідальні працівники від Мінкультури запропонували скасувати науковість у діяльності академічних бібліотек, замінивши її «...розширенням інформаційних функцій бібліотек». Отже, працівники бібліотек, які за багаторічну роботу претендували на відповідні преференції Закону України «Про науку та науково-технічну діяльність», могли їх втратити.

Такі нововведення болісно сприймаються в суспільстві, коли стосуються сільських, селищних, районних, міських і навіть обласних бібліотек, які працюють незалежно від бажань Мінкультури та реальної фінансової допомоги. А ситуація відповідає словам відомої української поетеси Ліни Костенко: «Ще назва є, а річки вже немає, пожовкли верби, висохли яри, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви…» Це тим паче сумно, що до найбільших успіхів у галузі інформатизації бібліотечної справи в Україні, яких досягла Національна бібліотека України ім. В.Вернадського НАНУ на чолі з академіком О.Онищенком, не причетне Мінкультури України. Як і до діяльності інших провідних академічних бібліотек.

Прем’єр-міністр України у своєму дорученні №44843/0/1-09 від 10.08.2009 р. запропонувала всім відповідним відомствам внести до 7 вересня 2009 року пропозиції до урядового проекту плану заходів щодо розвитку бібліотечної справи в Україні на 2009—2010 роки. Оскільки є досвід із законопроектом №3077, коли зміни було внесено без належного обговорення, вважаю за потрібне висловити кілька принципових міркувань, які необхідно врахувати при ухваленні рішень стосовно майбутньої вітчизняної бібліотечної справи, якій гарант Конституції ще п’ять років тому чітко вказав напрямок — «на Захід».

Сьогодні бібліотечній системі України притаманна постсоціалістична модель розвитку. Однак такий підхід є безперспективним. Сьогодні країна перебуває за один крок від переходу активів у приватну власність, і прийняття моделі подальшого розвитку можна розглядати як державний бізнес-план.

З огляду на міжвідомчу належність більш як 30 тис. бібліотек, а також наявність близько 70 тис. бібліотечних працівників, пропонується ухвалити основний документ — Доктрину бібліотечної справи в Україні. Вона визначить вектор руху на найближчі 20 років — розвивати інформатизацію та матеріально-технічну базу сільських бібліотек як носіїв національної ідентифікації, чи й далі вкладати бюджетні гроші в провідні національні та державні бібліотеки?

Ухвалення документа дасть змогу відповісти на важливі запитання. Перше: чи потрібна країні така кількість бібліотек і що робити з книжками, які є національним надбанням? Друге: відповідно до Держстандарту, кількість співробітників залежить від кількості книжок. У нас же все розвивається «не за Дарвіном» — щороку кількість книжок збільшується, а бібліотекарів зменшується. Третє: досвід найближчих сусідів, які вступили в ЄС і приєдналися до Болонського процесу, показує, що це скоротить чимало вищих навчальних закладів в Україні. Що робити з бібліотеками цих закладів? Четверте: який механізм відповідальності за невиконання постанови КМ України про обов’язковий примірник? І п’яте запитання: як організувати повноцінну роботу міжбібліотечного абонемента?

А найголовніше — визначити, чи зберігаємо ми книжку в паперовому вигляді, чи переносимо на електронний носій і оплачуємо оснащення бібліотек комп’ютерами, програмним забезпеченням та Internet. Водночас не забуваючи, що сьогодні професія бібліотекаря не є престижною, а тому існує потреба в розробленні нового механізму підтримки «берегинь» генетичної ідентифікації української нації! Інші проблемні питання в дев’ятипунктному проекті постанови після ухвалення доктрини з декларацій перетворюються на предмет обов’язкового виконання особами, відповідальними за бібліотечну справу в Україні.

Щоб оминути залаштункові інтереси при ухваленні цього стратегічного документа, необхідно створити при Кабінеті міністрів України національне агентство з питань бібліотечної справи. Адже, як слушно зауважив відомий історик, інтриги інтригами, а книжки залишаються! Зробивши ці два основоположні кроки на базі першого, стратегічного, можна погоджуватися з усіма іншими пропозиціями.

Колектив нашої бібліотеки подав на реєстрацію до Верховної Ради України Концепцію інформатизації бібліотек України (автори: М.Зубець, С.Рижук, Н.Присяжнюк, І.Кириленко, В.Вергунов, В.Дерлеменко). Концепція об’єднує понад 80 законодавчих документів щодо подальшого розвитку бібліотечної справи в Україні. Другим кроком стане проект нової редакції закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу». Спільним наказом УААН і Мінагрополітики України створено обласні територіальні об’єднання галузевих бібліотек, через які й проводитиметься робота зі створення глобальної сільськогосподарської бібліотеки під нашим началом. Справа за «малим» — уже вісім років наша бібліотека та підпорядкована їй мережа із 257 бібліотек системи УААН і Мінагрополітики з майже 20-мільйонним фондом чекають на цільове фінансування. Попри те що Мінкультури не включило наукові сільськогосподарські бібліотеки в Програму збереження національних культурних цінностей у вигляді книжок і рукописів, ми активно проводимо цю роботу. Оскільки спеціального фінансування на розгортання інформатизації немає, продовжуємо готувати кадри вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру, оскільки переконані, що бібліотечні фонди — це неоціненне джерело вивчення історії країни.

Не маючи власного приміщення, третя у світі сільськогосподарська бібліотека (після Національної сільськогосподарської бібліотеки США та ЦНСГБ РАСГН) розраховує, що її рекомендації буде взято до уваги. А тим часом два доручення президента України на пропозицію 54 народних депутатів України, директорів восьми найбільших бібліотек країни та особисте звернення керівника фракції БЮТ у парламенті І.Кириленка присвоїти нам статус Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук Кабінет міністрів України укотре проігнорував.