Безпілотна Нова українська школа: чому реформа освіти «заглючила»

Нова українська школа (НУШ) — це вже друга спроба реформувати шкільну освіту. Але жодного разу в нашій країні реформу не було доведено до повного, так би мовити, циклу, — вона глохнула на початкових етапах. А як буде тепер? Боюся, так само. 1 вересня Нова українська школа має випробовуватися (пілотуватися) у п’ятих класах. А через рік — повноцінно запроваджуватися для всіх українських п’ятикласників.

Та коли зараз я аналізую події та факти, пов’язані з підготовкою до подальшого розгортання НУШ уже в п’ятому класі, стає дуже сумно. А ще складається враження, що найбезвідповідальніша, найбільш «розхристана», а тому й найруйнівніша складова нашої освітньої галузі — це її верхівка. Своїми діями вона легко і безповоротно поховає будь-які освітні ініціативи, гучно іменовані словом «реформи». Тому мені звідси, з моєї глибокої периферії, дедалі частіше здається, що ніхто там, у верхах, не переймається досягненням проголошених цілей. Чи тому, що всі розуміють їхню недосяжність, чи тому, що головне — не досягти, а безперервно досягати, бо саме в такий спосіб можна буде отримувати нові й нові можливості для переспрямування бюджетних грошових потоків, із яких годуються всі ті, хто начебто взяв на себе відповідальність за діяльність освітньої сфери.

Не маю наміру переповідати, що таке НУШ, навіщо вона, як має поставати: це все давно і досить детально описано Так само не беруся говорити про всі аспекти розгортання НУШ. Зупинюся лише на тому, який стосується одного з ключових компонентів — нового змісту освіти.

Цей новий зміст мав постати насамперед через оптимізацію кількості навчальних предметів, якими сьогодні школярі перевантажені. Далі ми мали позбутися навчання, яке не мотивує школярів і є способом здобування «застарілих знань», натомість запровадити навчання як спосіб формування компетентностей. Само собою зрозуміло, що вчителі при цьому мали бути озброєні відповідною перепідготовкою, а учні — новими підручниками.

Однак щойно відповідальні структури взялися за оновлення, воно «заглючило» одразу і дуже серйозно. Виявилося, що зняти «перевантаженість предметами» — це значить зачепити такі пласти освітнього і навколоосвітнього буття, котрі, зрушивши, успішно поховають під своїми завалами будь-якого реформатора. Навіть найбільшого. А разом із ним ще й купу політиків найвищого рівня. Бо скорочення кількості предметів — це скорочення вчительських ставок, кількості підручників та інших дуже матеріальних речей.

Комусь хочеться в самогубці? Нікому не хочеться. Тому найтяжча болячка школи старої тихенько перекочувала в НУШ практично в усій своїй красі і неповторності. Та ще й із заспокійливим аргументом від МОН: батьки вже не бачать у перевантаженості жодної перевантаженості.

Мабуть, і з державним стандартом теж не все складалося гладко. Бо це тільки на папері старе звичне поняття «ЗУН (знання, вміння і навички)» легко замінити словом «компетентності». А переосмислити навчання (та ще й у непорушному обсязі!) в категоріях згаданої вже компетентності — це не одного дня робота. Якщо тільки не взяти на озброєння улюбленої тактики наших управлінців: робимо те, що робили й досі, але називаємо те, що робимо, вже «європейськими» термінами: перейменоване = реформоване. То як діяли цього разу? А ви дивіться зміст стандарту.

Поки йшли баталії навколо, час минав. Тому Державний стандарт базової середньої освіти було прийнято не 2019-го (як заплановано), а вже аж у вересні 2020-го. За ним у лютому 2021-го побачила світ Типова освітня програма. Тоді буквально через місяць, 24 березня 2021 року, потенційним авторам проєктів модельних програм надіслали пропозицію до 30 квітня подати відповідні матеріали для розгляду експертами. А скільки ж там того діла — якусь модельну програмку написати? Під новий держстандарт. Місяць часу — це ще навіть дуже багато!

Ну, і заключний акорд процесу розробки нового змісту — поява у серпні 2021 року методичних рекомендацій щодо особливостей організації навчання у п’ятих класах за новим державним стандартом в умовах НУШ. Це поки що не для всіх. Це суто для пілотних шкіл, якими за цей навчальний рік напрацьовуватиметься досвід роботи з «оновленим змістом освіти», щоб уже з 2022-го він став робочим орієнтиром для всіх шкіл.

У рекомендаціях є все і про все. Там дуже гарно розписано, як кожна школа на основі документів МОН має витворити свою освітню програму і як багато свободи нарешті отримає вчитель-предметник, упорядковуючи календарно-тематичне планування і готуючи поурочні з тих дисциплін, які читатиме.

Одного тільки не знайде в рекомендаціях найприскіпливіший читач: а за якими підручниками має організувати роботу з чудово «оновленим змістом освіти» простий смертний учитель саме пілотної школи? З чим він разом зі своїми учнями працюватиме на уроках із 1 вересня? Що саме буде апробуватися весь навчальний рік?

Адже ті підручники (маю на увазі насамперед підручники з української мови), які школи мають зараз, написано не під модельні програми і не під новий держстандарт. У них інший зміст і не ті смислові орієнтири. А підручники під модельні програми ще або пишуться, або підганяються під «оновлення». І щоб потрапити в школу, їм ще треба пройти процедуру огрифлення, а тоді — «вибору» (хоча б таку, яку проходили підручники для початкових класів). Словом, у процес «пілотування» вони вже явно не впишуться.

А там далі вже ціла видавнича індустрія чекає, щоб «випілотовані» і «вибрані» цього року підручники випустити у світ і відправити в школи до 1 вересня 2022 року. Бо без них ніяка НУШ у навчальні заклади не прийде навіть суто формально.

Хоча, а що власне від самої НУШ залишається після кожного наступного кроку отакого «безпілотного» її запровадження?