АМЕРИКА УНІВЕРСИТЕТСЬКА: ПОГЛЯД ЗСЕРЕДИНИ

Нещодавно на запрошення Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США делегація українських учених та науково-педагогічних працівників відвідала Сполучені Штати, де ознайомилася з організацією і характером роботи вищих та середніх навчальних закладів, включно з державними й приватними коледжами, університетами, місцевими технікумами та професійними училищами. Українці також мали змогу вивчити досвід роботи уряду (федерального й у штатах) у фінансуванні та формуванні програм для вищої і середньої спеціальної освіти, підтримки програм міжнародного обміну. Розповісти про свої враження від поїздки кореспондент «ДТ» попросив одного з членів делегації — директора Інституту вищої освіти АПН України, доктора філософських наук, професора, члена-кореспондента АПН України Віктора АНДРУЩЕНКА.

— Ваше перше враження...

— Два тижні перебування у США промайнули як один день. Для нас ця поїздка мала не лише пізнавальне, а й велике практичне значення. Нині в Україні здійснюється широкомасштабна реформа освітянської галузі. Затверджена Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. Ряд принципових нововведень реалізовує Міністерство освіти і науки України. Важливо було порівняти наші пріоритети з підходами, які практикуються у США, вивчити їхній досвід реалізації освітньої політики й усе, що можливо, залучити до власної освітянської практики.

— Як правило, в таких випадках заведено говорити про спільне і відмінне в системах освіти.

— І Україна, і США, власне, як і інші країни світу, намагаються знайти відповідь на виклики глобалізації, нових економічних, соціальних, політичних та соціокультурних реалій, опрацювати новітню освітню філософію і політику, в центрі якої є людина. Наші системи орієнтовані на особистість, її навчання і виховання впродовж життя. Тож велике значення приділяється новітнім інформаційним педагогічним технологіям. Відмінне в освітніх системах обумовлене різними типами наших культурно-історичних традицій, стилем життя, ментальністю тощо. Американська система освіти, зокрема, спрямована на практичну підготовку людини, вона децентралізована й більш демократична, студенти і викладачі — мобільніші, фінансування — прозоріше. Ми, в свою чергу, попереду у фундаментальній підготовці фахівців, особливо фізико-математичного, хіміко-біологічного, техніко-технологічного, будівельного, медичного профілів. Високо цінуються у США наші випускники-програмісти. Американська освіта не має єдино визначених державних стандартів, які є в нас. Помітнішу, ніж у нас, роль в організації навчання у США відіграють громадські організації, різноманітні асоціації, опікунські ради тощо.

— З ким відбулася перша зустріч на американській землі?

— З працівниками Державного освітнього департаменту США у Міжнародному центрі «Меридіан» (м. Вашингтон) — приватній неприбутковій організації, яка спеціалізується на здійсненні міжнародного співробітництва американських університетів з європейськими країнами та країнами Євразії. «Необхідність формування системи презентації української освіти у європейському і світовому освітньому просторі (створення програм та інфраструктури академічного і культурного обміну, преси, лекторів, бібліотечного обміну, українських освітніх центрів за кордоном)» — це перший запис, який я зробив у своєму щоденнику. Українська освіта досить потужна і конкурентоздатна. На жаль, про нас мало знають, а тому й мало приїздять на навчання. Навчання ж іноземних студентів є не лише джерелом фінансування освіти, а й значним каналом культурного обміну та розвитку.

— Америка пишається своїми вузами, особливо Гарвардським, Йєльським, Колумбійським та Стенфордським університетами, Массачусетським технологічним інститутом. Які університети ви відвідали і чи побачили там щось справді вражаюче?

— Першим вузом, з якого розпочалося наше ознайомлення з вищою освітою США, став університет Вірджінії (UVA). Заснований третім президентом США Томасом Джефферсоном у 1819 р., цей університет є одним з найстаріших і найбільш вишуканих вузів країни. Нас вразили «академічне містечко», демократизм у спілкуванні керівників закладу, викладачів і студентів, технічне оснащення аудиторій. Тут я вперше безпосередньо зіштовхнувся з авторитетом і значимістю такої риси американських університетів, як «академічна чесність».

Ми багато говоримо про зловживання та корупцію в системі нашої освіти. Як їх подолати? Заборонами, гонінням, моралізаторством? А чи не більш потужним засобом буде впровадження системи «академічної чесності» від дитячого садка до школи і вузу? Українська система освіти має перейти на такі методи (моделі, технології) навчання, які центр ваги контролю за його (навчання) якістю переносять на особистість, на самоконтроль і самовідповідальність. Ми повинні сформувати культуру, при якій красти чужі думки, користуватися шпаргалками, списувати домашні завдання або читати лекції з пожовклого зошита двадцятилітньої давнини буде просто соромно!

Університет Вірджінії готує фахівців з усіх основних спеціальностей, які є в класичних університетах. Водночас він має, скажімо, факультет лідерства, фундацій та політики, де готуються професіонали зі знаннями й навичками для аналізу і втілення ефективних політичних ініціатив. (Принагідно зазначу: за такими напрямами в Україні підготовка фахівців не проводиться.) В UVA функціонує також Центр досліджень у галузі вищої освіти, який паралельно з науковими розробками веде підготовку фахівців вищої кваліфікації. Університет реалізує ряд освітніх програм для дорослих.

Не менш корисним було наше ознайомлення з університетом Мічиган (м. Анн-Арбор, штат Мічиган). Вразила вузівська бібліотека, переповнена комп’ютерною технікою і ... студентами, які працюють! Наші студентські бібліотеки заповнюються ближче до сесії. В Америці ж левова частка навчання — це самостійна робота студентів. Студент має знайти необхідні матеріали, опрацювати їх, підготувати реферативний огляд і таким чином відзвітувати. Поза бібліотекою цю роботу здійснити неможливо. До того ж, її електронні ресурси дозволяють вийти в інформаційні фонди провідних бібліотек світу. Тому студенти просто «живуть бібліотекою», призначають там побачення, проводять диспути, товариські зустрічі.

— Що, на ваш погляд, забезпечує всесвітню значимість?

— Якість підготовки фахівців, науковий доробок професорсько-викладацького складу, загальна організація навчання, яка виключає «халтуру» й вимагає повної самовіддачі кожного з учасників навчально-виховного процесу. Саме тут функціонує знаменита Гарвардська астрономічна обсерваторія, що досліджує змінні зірки, здійснює їх фотометрію та спектрофотометрію, вивчаючи внутрішню будову тощо. Всесвітньо відомі Гарвардська економічна школа (У. Мітчелл), Гарвардська школа соціології права (Р.Паунд), багато науково-дослідницьких центрів, доробок яких примножує славу світової науки.

Навчання в Гарварді коштує студентові, який проживає за межами штату, приблизно 35 тис. дол. США на рік, громадянинові штату — 16 тис. І хоча в США існує досить ефективна система кредитної підтримки студентів, навіть попри це навчання в Гарварді відчутно б’є по кишені молодої людини. Власне, така ж ситуація і в інших приватних університетах США: більшість випускників вимушені роками, а може, й десятиліттями «відпрацьовувати» кредити, надані їм державою. Така система обумовлює високу відповідальність студента за своє навчання. Гарвард — індустрія університетського навчання найвищої якості, перепустка у світ стрімкого кар’єрного зростання, впевненість у завтрашньому дні і висока конкурентоздатність.

— А в чому специфіка американських технікумів? Чим вони, власне, є?

— Ми докладно ознайомилися з роботою технікуму Вірджінія-П’єдмонт (м. Шарлотсвілл, Вірджінія). Цей навчальний заклад обслуговує переважно мешканців міста та прилеглих районів. Його фінансування здійснюється з фондів штату за рахунок коштів від місцевих структур плюс плата за навчання. Американський технікум мобільно реагує на зміну потреб у фахівцях тих чи тих кваліфікацій і спрямування; має змогу оперативно змінити навчальні плани, залучити фахівців, проводити підготовку (два роки до рівня бакалавра) і перепідготовку фахівців, які працюватимуть у цьому регіоні. Місцеві коледжі виникли як відповідь на потребу освіти для дорослих, освіти впродовж життя, підвищення кваліфікації і перекваліфікації фахівців у відповідності до потреб ринку праці. Вони дають можливість отримати освіту дітям емігрантів, національних меншин, здійснити оперативну перекваліфікацію. На сьогодні у 1200 місцевих коледжах США навчаються або підвищують кваліфікацію понад 25 млн. громадян. Ознайомлення з роботою місцевих коледжів дозволяє зробити висновок, що американська вища освіта ближча до життя і потреб конкретної людини.

Загальні питання та координацію роботи місцевих коледжів на федеральному рівні забезпечує Американська асоціація місцевих технікумів, до складу якої входять акредитовані дворічні місцеві технікуми й училища, корпоративні фонди, міжнародні партнери і споріднені установи. Асоціація вивчає такі питання: освіта впродовж життя, програми навчання робочої сили і партнерства, міжнародні навчальні плани, тенденції щодо прийому та спільні програми з державними школами та громадами.

— З огляду на вищесказане, як ви оцінюєте роль громадських організацій, асоціацій у житті американських коледжів та університетів?

— Дуже високо. В системі університетської освіти США функціонує розгалужена підсистема різноманітних асоціацій, наглядових опікунських рад, об’єднань професорів та випускників, братств, які в межах своїх повноважень опікуються освітою, беруть участь в управлінні закладами освіти, виконують дорадчі або контролюючі функції. В ній панує дух демократизму і високої громадянської відповідальності. Американська асоціація штатових коледжів та університетів (AASCU), яка охоплює понад 430 державних коледжів, де навчаються понад 3,5 млн. студентів (37% бакалаврів і 28% магістрів) і працює 8 % професорів країни, опікується гармонізацією зв’язків між її членами та політичним керівництвом — Конгресом і виконавчою гілкою. Члени AASCU отримують інформацію про дії у Вашингтоні. З другого боку, з їхніми поглядами та турботами оперативно ознайомлюється столиця країни.

Не можу не згадати й про таку громадську організацію, як Американська асоціація університетських професорів (AAUP). На жаль, у системі вищої освіти України такого громадського об’єднання немає. Загалом, діяльність асоціацій та інших громадських об’єднань спрямована на соціальну підтримку викладача і студента, підвищення ефективності управління, якості навчання та професійної підготовки кадрів.

— Проблема підвищення якості навчання сьогодні надзвичайно актуальна. Хто і яким чином займається цим питанням в американських університетах?

— Якість освіти контролюють усі: студенти, викладачі, керівництво вузів, різноманітні громадські асоціації, роботодавці тощо. Найдійовішим механізмом є система акредитації закладів освіти. Для цього в США існує ряд акредитаційних комісій, асоціацій, центрів. З роботою одного з них — Акредитаційної комісії технологічних училищ та коледжів (ACCSCT) — ми мали змогу ознайомитись докладно. ACCSCT — приватна, некомерційна, незалежна акредитаційна організація, мета якої — підтримати якість освіти шляхом підвищення академічних досягнень та етичної роботи. ACCSCT відповідає за те, щоб члени-установи та їхні освітні програми могли здійснювати підготовку студентів для вибраної ними кар’єри і задовольняти високі вимоги щодо освіти.

Акредитація закладів освіти у США — справа добровільна. Водночас вона організована так, що неакредитований заклад не може розраховувати на фінансування з боку федерального уряду, а його студенти — на державну стипендію. Тому отримати акредитаційний сертифікат прагне кожен. Результати акредитації публікуються у відповідному бюлетені, доступ до якого відкритий кожному. Контроль якості освітніх послуг у США має прозорий характер.

Окрім цього, у США існує Служба тестування в освіті (ETS). Її засновано у 1947 році Американською радою з освіти, Фондом Карнегі за розвиток навчання і Радою коледжів. Штат працівників ЕТS — професіонали й експерти в галузі освіти, психології, статистики і психометрики. Ця організація має колосальний авторитет і довіру. Її послугами — при вступі до вищих закладів освіти або до аспірантури, для визначення якості знання англійської мови іноземними студентами, викладання того чи іншого предмета, об’єктивних підстав для призначення на вищу посаду тощо — користуються 38 штатів країни. Принагідно зазначу: у нас система тестування робить лише перші кроки. Її тотальне впровадження в 1991—1992 рр. мало негативні наслідки. Сьогодні в Україні за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» створено відповідний центр, проводяться перші експерименти.

— Американські студенти. Якими ви їх побачили, що їх турбує, чим вони пишаються і про що мріють?

— На мій погляд, вони — такі ж, як і наші, як і студенти всього світу, можливо, мають лише деякі відмінності. Американські студенти пишаються країною, своїм навчанням у престижних університетах, широкими можливостями в реалізації академічного вибору й усіма іншими свободами, які забезпечують американські університети. Майже всі американські студенти працюють. У США існує низка центрів, що підшукують і пропонують робочі місця для молоді, яка навчається. Вони мобільніші, самостійніші, прагматичніші, ніж наші.

Американські студенти більше переймаються кар’єрою, побутом, організацією сім’ї, релігією, ніж політикою. Водночас вони з задоволенням створюють свої громадські організації, діяльність яких підпорядкована вирішенню нагальних питань організації навчання, побуту, відпочинку. В американських університетах широко практикується опитування студентів стосовно якості навчання, ефективності того чи того навчального курсу, діяльності конкретного викладача. Студенти мають власний друкований орган, у якому публікують свою оцінку професорсько-викладацького складу. Опитування здійснюється після прочитання відповідного курсу, має анонімний характер і багато важить для продовження контракту. Добір майбутніх студентів здійснюється з допомогою служби тестування, що охоплює всі штати, даючи можливість визначитись кожному щодо майбутнього закладу навчання, його форми і спеціальності.