Законопроєкт №7198: влада надумала проблеми, щоб не виділяти кошти на відновлення житла в деокупованих областях

"Дзеркалу тижня" вдалося ознайомитися зі змістом понад 700 правок до законопроєкту щодо виділення коштів на відновлення житла №7198, аби зрозуміти офіційні причини, чому законопроєкт припадає пилом в парламенті сім місяців, а мешканці деокупованих міст Київщини, Чернігівщині та Сумщині входять в зиму без даху над головою. Про це йдеться в матеріалі Інни Ведернікової та Георгія Могильного - "Зруйноване відновлення. Чому українцям нікуди повертатися" для ZN.UA.

"Є всі підстави стверджувати, що ініційований Володимиром Зеленським законопроєкт, який  вважали за необхідне швидкоу прийняти квітні, майже одразу став неактуальним у зв’язку зі зміною пріоритетів", - наголошують  автори статті.

Так законопроєкт, що мав вирішити низку важливих проблем людей, які постраждали від війни, став для них ще однією проблемою. Заодно перетворившись у зручну "відмазку" для місцевої влади, як і для влади верховної.

Подані до законопроєкту 708 правок розглядати ніхто не поспішає. Але "Дзеркалу тижня" вдалося ознайомитися з їхнім змістом. Левова частка — однотипні пропозиції термінологічного характеру, які легко могли бути розглянуті впродовж кількох днів.

Серед концептуальних пропозицій, що істотно змінюють підтримане в першому читанні, варто виділити:

• зняття обмежень на максимальні площі зруйнованого житла, що компенсуються державою (початково пропонувалося не більше 150 м2);
• надання компенсацій не лише за житло, а й за нежитлову нерухомість;
• надання компенсацій не лише громадянам України, а й іноземцям та юридичним особам;
• дозволити вільне використання коштів, отриманих як компенсацію;
• передбачити компенсації за інше цінне майно (автотранспорт, сільськогосподарську техніку тощо).

Крім того, свої зауваження до законопроєкту висловила ще у квітні й Асоціація міст України, не погодившись із тим, що за цим Законом відновлення жодного інфраструктурного, господарського, комунального чи об’єкта спільної власності компенсовано не буде. Відсутність у законопроєкті норм про майбутнє комерційних, виробничих приміщень і майна, зокрема в багатоквартирних будинках, за твердженням АМУ, зупинить повернення бізнесу в Україну. Також, на думку мерів, у проєкті №7198 слід повноцінно врегулювати відносини між органами місцевого самоврядування, центральними органами, власниками, підрядниками та відповідним Фондом.

Але, згідно з інформацією ZN.UA, всі ці шість місяців ніхто з депутатів із мерами не спілкувався.

"У певний момент нам здалося, що влада втратила інтерес до цього законопроєкту і взагалі не має наміру його приймати", — розповідають джерела в АМУ.

При тому, що депутати могли без проблем швидко знайти консенсус, аби вчасно запустити процес відновлення житла. Достатньо було відкласти на потім дискусії з питань, коштів на реалізацію яких усе одно немає й невідомо, коли вони з’являться.

Законопроєкт у початковій редакції вирішував чотири основні питання:

• Закладення правової основи створення та функціонування Державного реєстру майна, пошкодженого і знищеного внаслідок бойових дій.
• Визначення переліку майна, за пошкодження чи знищення якого держава надає компенсацію.
• Визначення можливих форм надання компенсації.
• Порядок підтвердження отриманих збитків та прав на компенсацію.

Зрозумало, що фінансові можливості для компенсацій обмежені. Але найраціональніше використання коштів в таких умовах — ремонт пошкодженого житла, що максимізує площі відновленого житла.

Тому ніщо не заважало при підготовці законопроєкту до другого читання:

• скоротити можливість компенсації виключно до ремонтів;
• розширити дію порядку підтвердження збитків на всю нерухомість приватної власності.

"ВР могла знайти необхідні кошти на ремонт пошкоджених домівок, адже змогла знайти їх на відновлення "Великого Будівництва" та ремонт доріг, які від бойових дій не постраждали. Але грошей немає навіть на те, щоб законсервувати — не відбудувати! — до зими будинки розбитого Ірпеня. Потрібно приблизно 1 млрд грн, з яких 0,4 млрд — лише вікна", - наголошується в статті.

Актуальним є також питання, а чи міг Кабмін в умовах бездіяльності ВР стосовно ухвалення законопроєкту №7198 взяти на себе відповідальність і повноцінно забезпечити дійовий майданчик як для обговорення позицій, так і для першочергового ремонту пошкодженого житла?

"Звісно міг, але на захотів. Обмежившись модульними містечками за польські гроші та піаром у Лугано", - наголошується у статті.

"А урядові ж, президенту та парламенту тільки й треба, що бути чесними зі своїм стражденним, але дуже терплячим народом. Як мінімум пояснивши, що «плани Маршалла» і глобальне відновлення з новими містами та квартирами будуть після війни, коли припиняться руйнування і Захід перестане боятися давати гроші. І як максимум щодня робити те, що робити можливо, —приймати потрібні закони та ремонтувати пошкоджене на визволених територіях, відпрацювавши чіткі алгоритми взаємодії по вертикалі: Кабмін—область—громада. Максимально скоротивши бюрократичну довжину ланцюжка допомоги. Щоб наші розкидані по всьому світу люди знали, що вони в Україні комусь потрібні і за них борються. А не зливають їхні життя, будинки, майбутнє та віру на догоду байдужості й користі, списуючи все на війну", - підкреслюють автори статті.

Як "завалювали" законопроєкт №7198, детальніше читайте у матеріалі  "Зруйноване відновлення. Чому українцям нікуди повертатися".