Власникам обленерго невигідно залучати інвесторів, оскільки НКРЕКП дозволяє вирішити проблеми за рахунок споживачів

Нова тарифна методологія НКРЕКП не сприятиме залученню інвестицій. Вона спрямована на те, щоб у власників не було потреби в їх залученні. Про це у своєму інтерв’ю для ZN.UA розповів екс-керівник Департаменту стратегічного розвитку НКРЕКП Валерій Цаплін.

«Ніхто не помітив, що відбулась підміна питань. При визначенні розміру прибутку на «старі активи» мова повинна йти про те, на який прибуток на «стару базу активів» компанії мають право, а не про те, яким має бути прибуток на «стару базу активів» для забезпечення інвестиційних потреб компаній. Економічний сенс прибутку на «старі активи» – це зобов’язання перед власниками обленерго й «зовнішніми» інвесторами по оплаті відсотків за користування інвестованим ними капіталом, який і називається регуляторною базою активів (RAB – Regulatory Asset Base). Більшість обленерго були придбані теперішніми власниками за заниженими цінами, а інвестиції після приватизації здійснювались переважно за рахунок споживачів. Якщо в якості RAB використовується не обсяг фактичних інвестицій, а вартість активів, оцінена методом заміщення за методикою Фонду держмайна, величина RAB завищується в багато разів, а то й на порядки порівняно з фактичним обсягом власних і залучених інвестицій. Відповідно й прибуток на таку «базу активів» буде необґрунтовано завищеним. А публічна «баталія» – це лише димова завіса, під прикриттям якої гроші споживачів (прибуток на неінвестований капітал) будуть перекачані до кишень власників компаній», - зазначив він.

За його словами, при підготовці нової тарифної методології багато говорилось, що вона сприятиме залученню приватних інвестицій, але фактично, ця методологія спрямована на те, щоб у власників не було потреби в залучених інвестиціях – всі інвестиційні потреби будуть покриті за рахунок прибутку на «старі активи», тобто ляжуть на плечі споживачів.

При нормі прибутку 16,74% обленерго мають можливість застосовувати широкий перелік механізмів залучення капіталу – від банківських кредитів до емісії акцій. Це дозволило б і забезпечити інвестиційні потреби й уникнути різкого зростання тарифів. Але власникам компаній це невигідно – навіщо їм розмивати свій портфель акцій, якщо Регулятор дозволяє вирішити проблеми за рахунок споживачів.