У методиці максимально допустимий розмір посадового окладу керівника підприємства може в 200 разів (максимально) перевищувати мінімальний оклад працівника основної професії, якщо вартість активів підприємства перевищує 30 млрд грн. А з урахуванням місячної премії і доплат його розмір може збільшитися приблизно втричі.
"Але ж за 20 років дії постанови №859 гривня знецінилася у вісім разів, і таких підприємств стало, відповідно, набагато більше, ніж в 1999 році, коли за долар давали аж чотири гривні. Логічно, що максимальних зарплат тепер "заслуговують" навіть ті менеджери, які раніше про них і не мріяли", - пише автор.
При цьому міністри та їх заступники, члени спостережних рад і керівники держпідприємств не втомлюються повторювати про підвищення своїх зарплат, аргументуючи це, зокрема, тим, що хороший спеціаліст має отримувати ринкову зарплату.
"А ще захмарні зарплати керівників держпідприємств заважають працювати чиновникам, у віданні яких перебувають ці держпідприємства. На цьому тижні інфікування бацилою "зарплатного синдрому" призвело до скандалу в Кабміні. Спливли грудневі зарплати і небачені раніше підвищення в міністерствах", - зазначає він.
Далі пішло й поїхало – декларації чиновників за минулий рік засвітили їхні зарплати. Підвищення зарплат міністрам і їх заступникам відбулося у всіх міністерствах. У середньому підвищення становило 3,5–5 разів.
"Тепер потрібно чекати на підвищення зарплат народним депутатам. Причому скандал, який підняли журналісти, судячи з усього, нікого не зупинить. Навряд чи зупинить зростання зарплат і сітка окладів топ-чиновників з преміями у 200%, яку з метою пригасити скандал поспішив розробити Кабмін", - резюмує автор.
Докладніше про зарплати чиновників воюючої країни читайте в матеріалі Сергія Следзя "Синдром Смелянського" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".