Вибірковий підхід до підвищення зарплат бюджетникам породжує дискримінацію – експерт

В Україні спостерігається значний розрив у заробітних платах бюджетних працівників різних сфер.

Як пише в своїй статті для DT.UA експерт Інституту економіки та прогнозування НАН України Галина Монастирська, судячи з рівня оплати праці, уваги та перспектив, для українського суспільства сьогодні важливіша робота органів держуправління й правоохоронної системи, ніж рівень освіти, охорони здоров'я, культури його громадян.

За дев'ять місяців 2015 р. на рівні середньої по країні (4012 грн) перебувають зарплати зайнятих у держуправлінні та обороні (4051 грн), трохи вище - у сфері наукових досліджень і розробок (4675 грн). В аутсайдерах - працівники охорони здоров'я та соціальної допомоги, де зафіксовано найнижчу в Україні середньомісячну зарплату - 2619 грн. Не набагато вищі заробітки працівників освіти і культури - 2936 і 2824 грн відповідно.

Саме працівники цих галузей становлять кістяк працюючих бідних в Україні. Це стає зрозуміло, якщо порівняти за видами діяльності частку працівників, зарплата яких менша відофіційного прожиткового мінімуму (межа абсолютної бідності) для працездатних осіб
(за вересень 2015 р. - 1378 грн).

Питома вага працівників культури, які одержують зарплату, що нижча за прожитковий мінімум (7,4%), майже вдвічі вища, ніж по економіці загалом (3,9%), а в медиків - майже втричі вища (5,9%), ніж у промисловості (2,1%).

"Ще більш показовим є порівняння даних про розподіл зарплат на рівні фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у цінах вересня 2015 р. - 2913 грн). Статистичні дані дають можливість згрупувати зарплати в діапазоні до 3000 грн, що практично відповідає фактичному прожитковому мінімуму. Виявляється, що більш як половина працівників охорони здоров'я і соціальної допомоги, культури, освіти заробляють менше за ту суму, на яку сьогодні можна вижити", - пише Монастирська.

На думку автора, заниження зарплат може спричинити різні негативні наслідки, насамперед негативний відбір у відповідні професії. Тому в більшість галузей бюджетного сектора спостерігається мінімальний приплив (при одночасному відпливі) кваліфікованих працівників і молодих, перспективних фахівців. Як наслідок, там є нестача кадрів і їх старіння, знижується якість роботи, відсутнє накопичення людського капіталу.

При цьому автор зазначає, що заробітна плата в бюджетному секторі набагато нижча, ніж у приватному і економіці в цілому.

Зарплата бюджетників, за деякими винятками (держслужбовців, службовців правоохоронних органів, військовослужбовців та ряду інших), сьогодні розраховується на базі Єдиної тарифної сітки (ЄТС). Вона заснована, як було заявлено її авторами, на принципах порівняння складності праці й кваліфікаційного рівня працівників різних галузей бюджетного сектора, а вихідною базою для розрахунків тарифних ставок і посадових окладів є ставка першого розряду. Тарифні розряди й відповідні коефіцієнти є головним інструментом диференціації в оплаті праці.

ЄТС зручний, уніфікований підхід до оплати, але при цьому Єдина тарифна сітка, як зазначає автор, не забезпечує чіткого зв'язку кваліфікації і відповідальності працівника з оплатою його праці; слабо стимулює якість роботи, ніяк не пов'язуючи оплату праці з її результатами, а також не дозволяє врахувати особливості тих чи інших галузей бюджетного сектора.

Насправді ЄТС відтворює в значній мірі скориговану стару тарифну систему диференціації в оплаті праці, яка застосовується в СРСР.

На думку автора статті, в методичному плані реформа системи оплати праці бюджетників є складним і багатоплановим завданням. Спроби її вдосконалення були малорезультативними.

В останні роки нових рецептів вирішення проблеми бюджетників не з'явилося. Так, Мінсоцполітики, як і раніше, пропонує "розірвати" рівні мінімальної заробітної плати й посадового окладу (тарифної ставки) першого розряду ЄТС, надавши право ручного управління розміром останнього Кабміну та фактично узаконивши існуючу ситуацію. Це означає, що вимога відновлення першого розряду ЄТС до рівня "мінімалки", зумовлена сьогодні законом, стане неправомірною. Такий крок, наприклад, дозволить підвищувати мінімальну зарплату, не збільшуючи при цьому зарплат бюджетників.

Сьогодні в бюджетному секторі процес реформування оплати праці практично розпочався. Згідно з новим законом про державну службу передбачено принципові зміни в організації та оплаті праці держслужбовців.

"Та хоч поки й не зрозуміло, які конкретно зміни очікують бюджетників окремих галузей, занепокоєння викликає сам підхід до реформування. Зміни відбуваються в односторонньому порядку, поза зв'язком із загальними правилами гри. Руйнуючи діючу систему оплати праці в бюджетному секторі (неефективну й анахронічну, але систему), замість неї не створюють нової. Окремі відомства готують свої реформи - кожне "на своїй кухні" і за своїми рецептами. Але ж для цього ні в галузях, ні в державі не створено ні методологічної, ні методичної основи", - йдеться в статті.

В результаті, попереджає автор, може скластися ситуація, коли за однакову роботу працівники однієї і тієї ж кваліфікації, що займають аналогічні посади в різних галузях бюджетного сектора, будуть отримувати різну основну зарплату (посадовий оклад або тарифну ставку).

"Порушується системний підхід до регулювання заробітної плати працівників бюджетного сектора, спотворюється один з основних принципів організації заробітної плати - рівна оплата за рівну працю, допускається дискримінація щодо оплати праці працівників інших галузей. Віддаючи системи оплати праці на відкуп міністерствам і відомствам, держава повинна попередньо забезпечити єдині підходи, єдині принципи формування галузевих систем оплати праці в бюджетному секторі. У результаті такої реформи ми маємо одержати скоординовану й типізовану систему оплати праці з різними моделями й механізмами", - пише Монастирська.

Автор також нагадує, що реформування системи оплати праці бюджетників - не самоціль. Розробка галузевої системи оплати праці працівників бюджетного сектора повинна бути орієнтована на результативність і якість наданих ними послуг, на задоволення запитів суспільства. А без адекватної оцінки результатів праці стимулювати рівень його якості не вийде.

"Головною ж умовою успішної реформи системи оплати праці в бюджетному секторі є модернізація цього сектора в цілому. Саме його модернізація, насамперед скорочення надлишкових державних функцій, оптимізація присутності держави в економіці, здійснення доцільних структурних перетворень, використання сучасних ринкових методів управління, зокрема, моделі new public management, зможе забезпечити фінансову й організаційну базу для реформ в організації та оплаті праці та принципово змінити ситуацію для багатостраждальних українських бюджетників", - резюмує автор.

Детальніше про проблеми з зарплатами в бюджетній сфері читайте у статті Галини Монастирської Це гірке слово - бюджетник у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".