«Зараз банки віддають своє фондування, тому що тут його нема куди прилаштувати», - констатувала представник НБУ в ході засідання Фінансового прес-клубу «Європейська фінансова лихоманка: як сприяти розвитку української економіки в умовах скорочення зовнішніх інвестицій?», організованого за підтримки проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» FINREP і «Дзеркала тижня. Україна».
За її словами, за кордон йдуть переважно ресурси, які до цього непродуктивно працювали на вітчизняному ринку (використовувалися в т.ч. для видачі споживчих позик). «Довге фондування, яке вкладене в підприємства, залишається і працює», - уточнила О.Щербакова.
Як наголосила директор Генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ, боргова криза у Європі не спонукала зовнішніх кредиторів вимагати в українських банків дострокового погашення позик: відбувається планомірне повернення раніше взятих зовнішніх кредитів.
«Звичайно, європейські проблеми теж зіграли свою роль. Коли горить Греція, горить Італія, то буде не до України. Ліквідність потрібно перебудувати в інше місце, закрити там дірку. Але на Україну ліміти всі залишилися. Банки, наскільки мені відомо, ніякі ліміти на нашу країну не зменшили», - зазначила О.Щербакова.
Як наголосив при цьому голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук, йому не відомі приклади, щоб українські «дочки» західних банків фондували своїх «мам» за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. «Я не дуже собі це уявляю. Чи можна короткими (переважно до року) внутрішніми депозитами замістити довгі (на 3-5 років) міжнародні запозичення? Не знаю, який би банкір собі це дозволив би», - зауважив банкір.