Звісно, Київ отримав менше, ніж чекав, оскільки від початку третя частина допомоги повинна була становити 1,7 мільярда доларів. Натомість українська сторона отримала мільярд, однак все одно лишилася задоволеною, оскільки в рамках жодної програми МВФ ще не заходила так далеко.
Про це в статті для Atlantic Council пише колишній головний економіст посольства США в Україні і незалежний аналітик з Вашингтона Оксана Бедратенко.
Вона нагадує, що у всіх попередніх програмах Україна дуже швидко відмовлялася виконувати жорстко прописані вимоги МВФ щодо реформ щойно економічна криза переставала бути надміру болючою. Ця програма зі змінним успіхом теж вже кілька разів випробувала українську готовність проводити реформи. Останнім з таких випробувань було запровадження електронної системи декларування для чиновників, запровадженню якої намагалися чинити опір деякі зацікавлені кола. Лише після кількох листів від міжнародної спільноти і численних заяв активістів громадянського суспільства система отримала необхідне підтвердження. Але навіть після цього її запуск знову зіштовхнувся з низкою перешкод.
Прогрес з часів Євромайдану був нерівномірним, але деякі важливі реформи все ж були запущені і досягти певного зрушення. Зокрема, на думку автора, такими були скорочення дефіциту "Нафтогазу" і підвищення цін на газ до ринкового рівня. Крім того, багато державних підприємств покращили якість управління і запустили конкурентний процес обрання менеджерів. Також в Україні з'явилися антикорупційні відомства, такі як НАБУ, а у фінансовому секторі почалися зміни.
Разом з тим, багато реформ відстають від свого графіка виконання. Нові антикорупційні відомства не мають суттєвої операційної незалежності, щоб функціонувати ефективно і демонструвати результати. Приватизація збиткових державних підприємств так і не почалася. А систему субсидій на енергоносії варто зробити більш адресною і прозорою. Та попри це, останній транш МВФ був перерахований якраз вчасно.
"Після того, як українська валюта опинилася під тиском в кінці серпня і Нацбанк був змушений витратити за один день 140 мільйонів доларів на підтримку гривні, МВФ вирішив підтримати економічну стабільність замість того, щоб чекати виконання всіх своїх умов", - пише автор.
Вона додає, що МВФ таким чином продемонстрував свою гнучкість, видавши менший транш і встановивши чіткі цілі в області проведення реформ до кінця року, від виконання яких буде залежати, чи отримає Україна четверту частину грошей. Серед цих цілей – зміна режиму корпоративної неплатоспроможності, щоб банки могли очистити свої балансні звіти, перегляд пенсійної системи і системи нарахування субсидій, відкриття доступу НАБУ до всієї необхідної інформації для проведення розслідувань і запровадження спеціальної антикорупційної функції в прокуратурі. Рішучі дії необхідні у кожній з цих сфер для того, щоб задовольнити МВФ і отримати чергову виплату до кінця року.
Найважливішою з встановлених цілей автор називає пенсійну реформу. Вона стала очевидною проблемою, яку потрібно вирішити в рамках програми, і стане помітним індикатором українського прогресу в найближчі роки.
"Якщо МВФ хоче зменшити тиск пенсійної системи на фіскальний тягар, Україна має змогу уникнути проведення цієї складної реформи за виключенням скорочення випадків дострокового виходу на пенсію і виплат спеціальних пенсій. Однак, виконання цих вимог все одно не достатньо, щоб збалансувати пенсійний фонд. Вочевидь, минулорічна реформа єдиного соціального внеску, який головним чином наповнював пенсійний фонд, призведе до поглиблення пенсійного дефіциту до 6,5% від ВВП в цьому році. Прогрес у цьому полі буде вимагати політичної волі уряду і дій Верховної Ради", - йдеться в статті.
Проведення пенсійної реформи стане справжнім викликом, навіть якщо вона буде врахована у формуванні нового бюджету. Але, зважаючи на популістські настрої в Раді, може виявитися дуже тяжко не лише проводити нові реформи, а й запобігти появі законодавчих ініціатив, які збільшать бюджетний дефіцит і заразом підірвуть програму МВФ.
Зважаючи на таку можливість, МВФ закликав українську владу уникнути змін у податковій політиці, які б призвели до збільшення дефіциту, і зосередитися на податковому і митному адмініструванні.
"Тверда прихильність до реформ важлива не лише для того, щоб зберегти вливання в рамках програми МВФ, отримувати кредитні гарантії від США і макроекономічну допомогу від ЄС, але також добитися довіри інвесторів. Безумовно, якщо офіційні позики дозволяють уникнути кризи, то збільшення приватного інвестування – це те, що гостро потрібне Україні для того, щоб вийти на шлях серйозного економічного зростання", - йдеться в статті.
Нажаль, довіра інвесторів була ослаблена жорстким контролем ринку іноземних валют включно з репатріацією дивідендів, а також великими проблемами української системи юстиції, які накопичувалися роками. Початок роботи над цими проблемами, відчутний результат у боротьбі з корупцією і приватизація, а також робота Ради над непопулярною пенсійною реформою, стане важливим сигналом з боку України, що вона точно лишається на шляху реформ.
Тим часом, співголова Групи стратегічних радників по підтримці реформ в Україні Лешек Бальцерович назвав 2016-й останнім роком для прискорення реформ в Україні. Чим довше триватиме затягування, тим важче з економічної та політичної точок зору провести всю необхідну роботу.
У вересні Стратегічна група радників з підтримки реформ в Україні (SAGSUR) під керівництвом Лешека Бальцеровича та Івана Міклоша передала пакет ключових реформ президенту Петру Порошенку, прем'єр-міністру Володимиру Гройсману та у Верховну Раду України.