З початку війни товарообіг між Україною та Туреччиною сягнув рекордного рівня у $8 мільярдів, повідомляє UkrHaber із посиланням на голову правління Міжнародної асоціації турецьких та українських бізнесменів Бурака Пехлівана.
В середньому щороку турецькі інвестиції в Україну збільшуються на $200–300 млн, і нижче за цей рівень практично не опускаються – навіть у нинішніх умовах воєнного часу. За словами Пехлівана, майже всі турецькі компанії продовжують свою роботу в Україні, зберігаючи колишні інвестиції та нарощуючи нові.
«Сподіваюся, що коли вступить у дію Угода про вільну торгівлю між Туреччиною та Україною, яка була підписана під час візиту нашого президента в Україну 3 лютого 2022 року, за три тижні до війни, але ратифікацію якої було відкладено в парламентах через війну, обсяг торгівлі між нашими країнами перевищить $10 мільярдів», – додав він.
Пехліван також наголосив, що економіки України та Туреччини не є конкурентами, натомість доповнюють одна одну. За його словами, Туреччина сьогодні входить до трійки лідерів в Україні як за експортом, так і за імпортом.
Значна частина інвестицій турецького бізнесу в Україні припадає на сферу відновлюваної енергетики. У цій галузі працюють турецькі компанії Güriş, Exim Holding і Pekingtaş Energy.
Керівник асоціації також нагадав, що турецька будівельна компанія Onur Group є одним із найбільших іноземних інвесторів в Україні, має близько п’яти тисяч співробітників.
«Це найбільший інвестор країни у сфері будівництва. Його поточні інвестиції перевищують $200 мільйонів. І ці інвестиції не лише в будівництво, а загалом у вісім галузей. Ця група настільки вірить у майбутнє України, що інвестування триває у восьми різних секторах одночасно», — сказав він.
За даними російської митниці, у вересні Туреччина посіла друге місце за обсягами постачання товарів до Росії, поступаючись лише Китаю.
Турецький виробник «Байрактарів» готується будувати завод в Україні, незважаючи на російську агресію. А Європейський Союз і НАТО в один голос заявляли про наміри пожвавити співпрацю з Туреччиною. Тим часом Ердоган у вересні провів зустріч із Путіним і заявив, що хоче більш ніж у півтора рази збільшити товарообіг між країнами.
За «поворотом Туреччини на Захід» стоїть не стільки ідеологічна чи геополітична переорієнтація Анкари, скільки цілком прагматичні завдання, продиктовані потребами національної безпеки й економіки. А отже, кожен, хто може забезпечити їх реалізацію, є потенційним партнером.
Про це пише Євгенія Габер у статті «Що означають загравання Ердогана із Заходом і чого очікувати Україні».