Наразі офіційні цифри не показують реальної реакції робітників та роботодавців на мобілізацію в Україні. Тобто не відображають ситуації в тіньовому секторі економіки. Однак держава та роботодавці вже «розгорнули боротьбу» за людей, і надалі ситуація буде лише ускладнювати, йдеться у дослідженні журналістів ЕП.
"Ми схиляємося до гіпотези, що рівень неформальної зайнятості збільшився. До повномасштабного вторгнення він скорочувався, передусім – завдяки зусиллям контрольних органів. Зараз перевірок майже немає, натомість є інші чинники, які спонукають людей не оформлятися офіційно", – зазначає завідувач сектору соціальних ризиків у сфері зайнятості населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Олександр Цимбал.
Представники бізнесу розповідають, що їм стає дедалі складніше шукати людей на вакантні посади. Не виключення і великі міжнародні компанії, у яких раніше не було проблем з кандидатами.
"Там, де є виробництво, є працівники, які працевлаштовані неофіційно. В умовах вузькоспеціалізованого кадрового голоду роботодавець іде на компроміс і обирає одну з форм співпраці: офіційне працевлаштування, фриланс або ФОП. Часто відсутність довідки з ТЦК може бути ключовою вимогою потенційного працівника", – каже співрозмовник ЕП в одній з великих бізнес-асоціацій.
Є випадки, коли працівники компаній, аби уникнути контактів з ТЦК, вирішують перейти на повністю неофіційне працевлаштування.
"Людина звільняється і починає отримувати зарплату в конверті. Хтось іде у безстрокову відпустку без збереження зарплати, проте продовжує працювати", – каже радник юридичної фірми GRACERS Сергій Савинський.
Про масштаби таких звільнень можуть свідчити соціологічні дослідження. За даними Advanter Group, в Україні могли звільнитися 14,6% працівників підприємств через побоювання, пов'язані з посиленням мобілізації.
«На початку 2024 року між державою та бізнесом розгорнулася справжня боротьба за людей, яких бракує як для потреб оборони, так і для роботи економіки», - дійшли висновку журналісти.