Стандарти прозорості в енергетиці: Росія і Україна можуть залишитись «поза грою»

Основною темою міжнародних дискусій щодо глобального стандарту прозорості є вибір між двома панівними форматами - «м’яким», або стандартом EITI, та «жорстким», або стандартом, закладеним у прийнятому минулого року в США Акті Додда-Френка.

І як тільки один із варіантів, м’який чи жорсткий, буде оголошено загальноєвропейським стандартом прозорості, Кремлю доведеться визначатися: або приймати західні правила гри і залишатися повноцінним гравцем на ринку, або переходити в статус «поза грою». Поки російський монополіст гарячково обплутує Європу новими газопроводами, проти нього готують значно потужнішу зброю - гонку прозорості, де країна, як це вже було, може не витримати взятих темпів.

Україна ж, перебуваючи осторонь, також обирає статус «поза грою». Результат такої ролі очевидний: країна і надалі залишатиметься незрозумілою для інвесторів, з високими політичними та економічними ризиками. Вона залишатиметься зоною контролю «Газпрому», і переговори про вкладення західних коштів в її інфраструктуру чи родовища росіяни вимагатимуть вести з ними. Та навіть за успішності таких переговорів українським компаніям доведеться, на вимогу іноземних інвесторів, оприлюднювати необхідну інформацію щодо проектів.

Самому ж «Нафтогазу України», поки там панує розуміння безпеки компанії як цілковитої закритості до навколишнього світу, буде перекритий будь-який шлях на провідні фондові ринки, чого так прагнуть окремі олігархи та керівництво компанії.

Поки складно спрогнозувати, який із варіантів - жорсткий чи м’який - обере для себе Європа. Найімовірніше, зважаючи на досвід прозорої роботи в енергетичній сфері, Великобританії вдасться ухвалити на законодавчому рівні аналог Акта Додда-Френка, однак решта «стовпів» Євросоюзу - Франція і Німеччина - надто залежні у рішеннях своїх національних урядів від енергетичних компаній і навряд чи зможуть подолати потужне корпоративне лобі. Серед їхніх пріоритетів, швидше за все, залишиться EITI як спосіб продемонструвати прозорість і зберегти при цьому комерційні таємниці своїх компаній.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Олени Павленко та Романа Ніцовича (DiXi Group) «Стандарти прозорості: вибір без вибору».