США і Європа в конфлікті через російських газ, як понад 30 років тому - The Economist

Як вінілові платівки чи високі комірці, розрив між США і Європою через російські енергоносії знову повертається. На початку 80-х спроби президента США Рональда Рейгана заблокувати побудову радянської газотранспортної системи, яка б доставляла газ з Сибіру в Європу, дуже розлютили західних німців, а французи взагалі проголосили кінець трансатлантичного альянсу.

Сьогодні ж набір дійових осіб дещо змінився, але основі тези лишилися тими ж.

Про це пише The Economist, нагадуючи, що Німеччина вважає російський "Північний потік-2" достойним проектом, який скоротить вартість енергоносіїв і забезпечить надійність поставок. Американські ж політики і лідери посткомуністичних країн у Східній Європі вважають, що Москва намагається поглибити європейську енергетичну залежність від російського дешевого газу. Вони засуджують німецьку безхребетність.

За проектом, "Північний потік-2" повинен запрацювати в кінці 2019 року. Через нього російський газ має йти прямо з Росії через Балтійське море в німецький порт Грейфсвальд, подвоюючи пропускну здатність "Північного потоку-1", який вже діє. Захисники нової російської труби кажуть, що це дозволить заповнити прогалину в енергозабезпеченні Європи, яка виникла через зростання потреб континенту і скорочення видобутку в Нідерландах і Північному морі. Німецький уряд, особливо його члени від соціал-демократів, розділяють ці погляди. Видання нагадує, що колишній канцлер від СДПН Герхард Шрьодер якраз входить в раду з управління "Північним потоком-2". Деякі ж німці тихо сподіваються, що російська ГТС перетворить їхню країну на енергетичний вузол.

Ці аргументи розвінчують такі країни ЄС, як Польща, Литва, Латвія і Естонія, а також експерти Єврокомісії у сфері енергетики, зовнішньополітичні яструби і частина німецьких ренегатів. Вони наполягають, що "Північний потік-2" може й скоротить ціни для німців, але збільшить їх для Східної Європи. Газопровід також підриває плани ЄС щодо диверсифікації поставок енергоносіїв, оскільки на Росію вже зараз припадає 34% європейського ринку газу. "Газпром" зможе обійти Україну в поставках у Європу, що позбавить Київ доходів від транзиту. Також Росія може розв'язати нову газову війну проти України, коли запустить "Північний потік-2".

І до цієї запеклої суперечки в Європі тепер додалися токсичні американсько-російські відносини. На початку місяця Сенат США ухвалив рішення про посилення санкцій, які забороняють інвестувати у російські трубопроводи. У Європі відреагували на це рішення невдоволенням. Голова МЗС Німеччини Зігмар Габріель і канцлер Австрії Крістіан Керн разом заявили, що питання "Північного потоку-2" - це справа Європи, а не Америки, і звинуватили при цьому США у спробі змусити континент купувати американський зріджений газ. Німецький канцлер Ангела Меркель теж дала зрозуміти, що підтримує свого головного дипломата.

Для спостерігачів позиція Меркель як головного ворога Володимира Путіна в Європі стала найбільшою несподіванкою і загадкою. Канцлер допомагала проводити переговори щодо завершення війни між Росією і Україною. В супереч внутрішній і зовнішній опозиції, вона добилася збереження санкцій ЄС проти Москви. Її стратегія могла б стати зразком європейського лідерства. Вона показала, що в критичні моменти можна відкласти німецькі національні інтереси в бік заради єдності ЄС і стримування зовнішніх агресорів.

Однак, її підтримка "Північного потоку-2" дає сигнал, що німецький канцлер може змінити свою політику. Її прихильність до України не викликає сумнівів, а брехня Путіна її дратує. Але Німеччина ніколи не приймала мантію європейського чи світового лідерства, як багато хто хотів би, особливо коли мова йде про енергетичну політику. Видання пише, що не варто дивуватися тому, що Німеччина веде себе так само, як і будь-яка інша європейська країна, ставлячи на перше місце своїх споживачів і компанії. Зрештою, дві з п'яти компаній, які інвестують в "Північний потік-2" - німецькі. А спроба Америки втрутитися може лише зміцнити бажання Берліна захистити свої комерційні інтереси.

Ті, хто сподіваються сповільнити "Північний потік-2", варто шукати відповідей у Брюсселі. Єврокомісія буде рада потопити російську трубу в бюрократії, якщо європейські уряди дадуть їй шанс. Комісари не довіряють "Газпрому" і їм не подобається "Північний потік-2", який на їхню думку буде порушувати антимонопольні правила ЄС.

Видання зауважує, що Росію з новою ГТС можна змусити виконувати закони Євросоюзу, зокрема ті, які стосуються прозорості ціноутворення і доступу третіх сторін до труби. Українську стурбованість можна заспокоїти, якщо зобов'язати "Газпром" все одно транспортувати газ через Україну навіть після 2019 року, коли нинішній контракт на транзит закічиться. Це ослабить можливість того, що "Північний потік-2" зробить Східну Європу залежною від Росії на десятиліття вперед. Але перш, ніж всі ці рішення будуть ухвалені, буде зроблено багато помилок.

Раніше повідомлялося, що європейські енергетичні компанії Engie (французька), OMV (австрійська), Royal Dutch Shell (англо-голландська), Uniper і Wintershall (обидві - німецькі) нададуть довгострокове фінансування в обсязі 50% від вартості "Північного потоку-2". Nord Stream 2 AG і європейські партнери підписали угоди про фінансування "Північного потоку-2".

Постпред РФ при ЄС Володимир Чижов заявив, що вважає нереальними перспективи побудувати обхідні газопроводи "Турецький потік" і "Північний потік-2" до 2019 року, коли закінчиться транзитний контракт з НАК "Нафтогазом України". Так само нереально і припинення транзиту російського газу через Україну в найближчі роки.