Система гарантування вкладів в нинішньому вигляді не має права на існування - думка

В нинішньому вигляді Система гарантування вкладів не має права на існування. Нині вона швидше являє собою свідомо збитковий для суспільства механізм його повторного обкрадання й після банківських банкрутств, причому на десятки та сотні мільярдів гривень, пишуть у своїй статті для DT.UA Вадим Сирота і Юрій Сколотяний.

При цьому в статті наводиться значний перелік аргументів на підтримку своєї точки зору, перший з яких – катастрофічна збитковість нинішньої системи гарантування вкладів фізосіб. "Банківських відрахувань через масштабність кризи та дії НБУ, що практично не користується альтернативними ліквідації формами впливу на банки, катастрофічно не вистачає. Тому Фонд змушений позичати у Мінфіну (держбюджету), причому недешево - за ставкою на рівні 12% річних., - аргументують свою точку зору автори, підрахувавши, що сформувана на кінець 2016 р. заборгованість ФГВФО досягла 125,6 млрд грн, більш ніж на 28 млрд перевищувала оціночну вартість всіх контрольованих Фондом активів на продаж станом на кінець 2016-го (97,5 млрд). Система в її нинішньому вигляді - фактичний банкрут. Більш того, можна сказати, що її досить умовне існування обнуляє шанси на повернення своїх коштів для кредиторів-юридичних осіб та вкладників на суми понад гарантованих 200 тис. грн.

Крім збитковості системи, Ю. Сколотяний і Ст. Сирота. відзначають нездатність Фонду гарантування ефективно розпоряджатися ввіреними йому активами, а також перманентну тяганину і непрозорість процедур ухвалення рішень як в НБУ, так і в ФГВФО, на які, до всього, впливають і зовнішні фактори.

При цьому правоохоронні, судові та виконавчі інстанції зовсім не сприяють Фонду гарантування в його діяльності, і навіть навпаки. З цієї причини "проблеми в роботі органів правопорядку... дійсно є одними з головних проблем, якщо не тотальною катастрофою" і "впору говорити про повну неспроможність всієї держави, не здатного належним чином захищати ні свої майнові інтереси, ні своїх громадян".

На думку авторів, "для хоча б часткового виправлення ситуації потрібно комплексне перезавантаження системи. Перш за все, принципова своєчасна реакція Нацбанку на проблеми підопічних банківських установ – основна умова компенсації збитків товариства від банкрутства банків. Проте в нинішньому стані банківського нагляду НБУ ця умова практично недосяжно. Ось і зручніше "порубати всіх плеча", переклавши проблему "поховання останків" на "суміжників".

Також для реального відновлення довіри до банків система гарантування вкладів має стати справедливою і почати реально захищати інтереси вкладників і кредиторів, а не потурати масової безвідповідальності дрібних вкладників у виборі депозитних установ. Тому серед важливих нововведень - зміна черговості виплат.

"Як би зухвало виглядало це "святотатство", - пишеться у статті, - але вимоги НБУ і дефіцит ФГВФО повинні покриватися не до, а після вимог вкладників/кредиторів. Брак коштів ФГВФО держава повинна покривати за рахунок прямих видатків держбюджету, а не ховати їх у боргових зобов'язаннях Фонду. Існуюча схема процентних позик на покриття тимчасових розривів ліквідності ФГВФО виглядає просто по-ідіотськи, коли баланс вже "розірвало" на десятиліття вперед, адже нараховуються відсотки в півтора рази перевищують суму основного боргу, а загальна заборгованість - потенційний оціночний обсяг усіх надходжень".

І все ж, як стверджують автори, впровадження довгого переліку необхідних змін не буде мати сенсу без виконання ключової умови - забезпечення реального захисту прав власності та верховенства права. Без цього, як не тужся, не тільки у фінансової системи, але і у всієї країни немає шансів на світле майбутнє".

Детальніше про проблеми чинної в Україні системи гарантування вкладів читайте у статті Вадима Сироти та Юрія Сколотяного "Нацбанк та Фонд гарантування вкладів: погана гра двох "поліцейських" з величезним мінусом для суспільства" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".