"Приват" націлений на відновлення контролю над "Укртранснафтою" — експерт

"Приват" націлений на відновлення контролю над нафтотранспортною держмонополією, яка перебувала в безроздільному користуванні цієї групи з 2009-го. Чи має суд незаперечні докази на користь подібних позовів "Привату"? Малоймовірно, а точніше, ні. Зрозуміло й те, що для ухвалення подібного рішення суд не має ані найменших законних підстав. У своїх позовах топ-менеджер групи "Приват" Олександр Лазорко вказує тільки на процесуальні порушення при звільненні, а не на фактичні.

Про це у своїй статті для DT.UA пише Сергій Куюн, директор ТОВ "Консалтингова група А-95". Автор нагадує, що ж стало справжньою причиною його відсторонення в березні 2015 р., а згодом і звільнення в серпні 2015-го: це повна залученість держкомпанії в нафтовий бізнес "Привату".

"Уночі 19 березня 2015 р., коли Ігор Коломойський з озброєною охороною захопив офіс "Укртранснафти" (коли були сказані ті пам'ятні слова на адресу журналіста Сергія Андрушка з "Радіо Свобода"), був підписаний договір на розміщення безвідкличного депозиту в Приватбанку на суму близько 2 млрд грн. Ця схема використання коштів держкомпанії практикувалася рік у рік. Мільярди державних гривень живили банківський бізнес "Привату", а не державний бюджет у вигляді дивідендів, - зазначає експерт. - За сім років роботи Лазорка компанія жодного разу не переглядала тарифів на транспортування нафти внутрішніми маршрутами, де найбільшим клієнтом є "Приват". Тим самим держкомпанія фактично дотувала приватну нафтопереробку. За даними народного депутата Вікторії Войціцької, за рахунок занижених тарифів на прокачування тільки у 2013–2014 рр. нафтотранспортна компанія "допомогла" "Укртатнафті" на 420 млн грн".

Автор підкреслює, що після відсторонення Лазорка влітку 2015 р. "Укртранснафта" заявила про глибоку збитковість внутрішнього перекачування нафти й домоглася збільшення тарифів більш як у сім (!) разів.

"Останньою ж краплею стала операція з викачування у 2014-му технологічної нафти та її розміщення на НПЗ "Привату" в Кременчуці, Надвірній і Дрогобичі. І якщо викачку нафти на ділянці Лисичанськ-Кременчук ще можна було хоч якось пояснити ризиками її розкрадання сепаратистами, то навіщо було спустошувати нафтопроводи на Заході країни? - запитує експерт. - Також невідомо, навіщо Лазорко розірвав договір про безоплатне зберігання нафти й добровільно погодився платити "Привату" 100 тис. дол. на добу. У результаті держкомпанія в судовому порядку оскаржила ці договори, але при цьому була змушена заплатити за зберігання близько 1 млрд грн".

Детальніше про позови Лазорка читайте в статті Сергія Куюна "Назад у майбутнє" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".