Праця під час війни: 60-годинний робочий тиждень із одним вихідним...

Вже звикаємо до того, що війна диктує суспільству умови життєдіяльності, далекі від нормальних. Кардинальні зміни зачепили й трудове законодавство. Причому настільки, що, аби зрозуміти, як діяти працівнику та роботодавцю, слід ретельно звіряти не лише норми КЗпП, Законів «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації̈ трудових відносин», «Про відпустки», а й низки підзаконних актів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Скільки часу українці готові терпіти труднощі через війну задля перемоги: результати опитування

Що з трудовими договорами?

Особливості їх укладання в умовах воєнного стану сторони визначають за згодою й можуть обрати усну або письмову форму документа. Обов’язково має бути заява працівника й наказ роботодавця про прийняття на роботу. Слід зважати й на те, що під час укладання договору може встановлюватися умова стосовно випробувального терміну для будь-якої категорії працівників.

Водночас дію трудового договору може бути призупинено, якщо через агресію роботодавець неспроможний забезпечити працівника роботою, а той не може її виконувати. Щоправда, призупинення неможливе в місці, де не ведуться бойові дії й працівник може виконувати свою роботу, а підприємство — її надати. До того ж треба мати на увазі, що призупинення дії договору не означає розірвання трудових відносин.

Варто також наголосити, що працівникам у разі неритмічної роботи підприємства в умовах воєнного стану нараховується пільговий стаж. Однак тільки на робочих місцях, передбачених Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених урядовою постановою №461 від 24.06.2016.

Якщо ж працівника поранено або він загинув унаслідок бойових дій, незалежно від наявності впливу небезпечних, шкідливих або інших виробничих чинників, інциденти розслідують як нещасні випадки, професійні захворювання чи аварії на виробництві.

На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я. Оплата праці за таку роботу має бути не нижчою, ніж середній заробіток на попередньому місці.

Однак чи не найгрізнішим нововведенням вважається те, згідно з яким роботодавець із власної ініціативи може звільняти працівників із огляду на скорочення штату або чисельності. Проте можливе свавілля з боку роботодавців обмежують чіткі підстави для розірвання трудового договору — неможливість забезпечити працівникові умови праці внаслідок знищення в результаті бойових дій виробничих, технічних потужностей або майна.

Щоправда, з цієї̈ причини можливе навіть звільнення в період тимчасової̈ непрацездатності чи перебування у відпустці (крім декретної, тобто через вагітність і пологи та догляд за дитиною до трьох років). Причому днем звільнення вважатиметься перший робочий день після закінчення лікарняного або відпустки. Згода профспілки щодо звільнення не потрібна.

А ще роботодавцям дозволено укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього. Йдеться як про фактичну відсутність працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, так і про тих, хто перебуває у відпустках, тимчасово втратив працездатність або доля яких наразі невідома.

Важливою є й низка інших змін, що стосуються працівників, які вивільняються під час воєнного стану. Там, де зміни в організації виробництва та праці не пов’язані з виконанням мобілізаційних завдань, до працівників застосовуються вимоги ч. 1–3 ст. 49-2 КЗпП (попередження про наступне вивільнення за два місяці, переважне право на залишення на роботі тощо).

Однак ці вимоги не застосовуються щодо працівників, які вивільняються через зміни в організації виробництва та праці, пов’язані з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. За ними зберігаються робочі місця й посади незалежно від того, призвані вони на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу чи з числа резервістів або за контрактом.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Призначення пенсії: як зарахувати в стаж неповні місяці роботи

Скільки часу працювати…

У змінах у цій сфері втішного мало. Згідно з положенням, прописаним у ст. 6 Закону №2136, дозволяється встановити під час війни більшу тривалість робочого часу, ніж зазвичай. Базова норма становить 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП), а під час воєнного стану може бути й 60 годин.

Однак для працівників, яким законом установлено скорочену тривалість робочого часу (неповнолітні або працівники з інвалідністю), норма не має перевищувати 50 годин на тиждень. Це справді досить багато, але хіба тим, хто на передовій, легше?

Крім того, час тижневого відпочинку може бути скорочено до 24 годин, тобто встановлено лише один вихідний день. Проте слід зазначити, що такі норми не є обов’язковими, хоча запровадити їх роботодавець має право.

У разі, якщо збільшується тривалість робочого дня і скорочується робочий тиждень, необхідно запровадити підсумований облік робочого часу й обов’язково погодити його з профспілкою.

Є істотні зміни й щодо роботи в нічний час. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у випадках, коли це необхідно за умовами виробництва. Зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Окрім того, не можна залучати до роботи в нічний час без їхньої згоди вагітних жінок і тих, які мають дитину віком до одного року, а також осіб із інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Зате дозволяється застосовувати працю жінок (окрім вагітних і тих, хто має дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких та підземних роботах, а також на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ринок праці через п'ять років: які спеціальності відійдуть у минуле, а на що попит зросте

…скільки відпочивати

З мотивів воєнного стану роботодавець не може скорочувати тривалість щорічної відпустки — 24 календарних дні (ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Однак більшої тривалості відпочинку не передбачено.

А ще роботодавець не може відмовити працівникам, не залученим до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, в наданні відпусток, передбачених в обов’язковому порядку (щорічні відпустки в установлені графіком строки, навчальні, творчі, працівникам, які мають дітей, тощо).

Але слід мати на увазі, що в період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (окрім відпустки через вагітність і пологи та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Що ж до відпусток без збереження заробітної плати, то в деяких випадках під час дії воєнного стану на вимогу працівників (окрім залучених до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури) роботодавець навіть зобов’язаний їх надати.

Для військовослужбовців

Стосовно них діють інші правила. Надання їм відпусток під час дії воєнного стану регулює Закон «Про внесення змін до пункту 18 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ухвалений ВР 1 грудня 2022 року.

Однак уже 28 червня парламент 311 голосами ухвалив у другому читанні й у цілому законопроєкт №9342 про доплати військовим у розмірі 30–100 тис. грн щомісячно. Цим самим законом унормовано відпустки для військових. Йдеться про те, що вони мають право на щорічну відпустку до 30 днів і ще плюс 10 днів за сімейними обставинами. Курсанти можуть розраховувати на 10 днів зимового та ще до 20 днів літнього відпочинку. А ось безперервна відпустка на лікування може тривати не більш як чотири місяці.

Словом, працювати й відпочивати під час воєнного стану будемо згідно зі змінами трудового законодавства, які навіть обмежують конституційні права громадян. Але цього вимагає непроста ситуація, продиктована агресією.