Наприкінці минулого літа географія постачання російського дизпалива та газойлів набула більш-менш стабільних обрисів. Нині понад 80% вантажів опиняється в портах Туреччини, Бразилії та країн Африки. Про це пише Сергей Куюн, директор ООО «Консалтинговая група А-95» та Іван Марченков, аналітик «Консалтингової групи А-95», в статті «Кінець російській казочці. Як Європа навчилася жити без російського пального».
Шлях до нових покупців у багатьох випадках прокладався знижками, що сприяло витісненню інших постачальників із їхніх традиційних ринків.
Зберегти обсяги й покращити економіку постачання допоміг так званий тіньовий флот, частка якого в перевезеннях нафтопродуктів протягом минулого року коливалася від 40 до 70%, свідчать дані CREA.
До Туреччини з чорноморських портів надходить не більш як 60% вантажів. Решта російських обсягів їде до Туреччини з балтійських терміналів, вартість фрахту водночас удвічі більша порівняно з чорноморським постачанням. Тим часом, кажуть джерела на ринку, турецькі комерсанти також чудово розуміють прибутковість альтернативного постачання російського пального, тому не втрачають нагоди «віджати» ціни по максимуму.
З іншими матеріалами Сергія Куюна можна ознайомитися за посиланням.