Підтримати
Перший рік війни країну та фронт годували та тримали на своїх плечах фермерство та особисті селянські господарства, а не агрохолдинги, які заволоділи до 80 відсотків українських сільгоспземель. Про це в інтерв'ю ZN.UA заявив почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників (АФЗУ) України Микола Стрижак.
"Коли агрохолдинги рятували свої скарби за кордоном, саме фермери сіяли та збирали врожай під обстрілами, по суті, витягнувши країну з продовольчої прірви. Мова про сімейне фермерство та особисті селянські господарства. Або, як я кажу, — середнячків, які й витримали перший рік війни на своїх плечах", - зазначив Микола Стрижак, наголосивши, що і перед війною на 90 відсотків усе, що було на столі українця, також було вироблене дрібним і середнім бізнесом.
Мало того, наголосив Микола Стрижак, фермери годували не лише країну, але й фронт. Саме завдяки середнім землевласникам фронт мав увесь необхідний раціон.
"Там усе було: і картопля, і полуниця, і яблука, і бурячок, і морква, і цибуля. Я питав у фермера: "Звідки ти знав, що тобі треба посадити? Ніколи городини не садив, а цього року посадив. Чому?" — "А тому, що мого племінника взяли в ТрО, — відповідає. — А якщо мій племінник на фронті, то я їду туди й везу похарчуватися не лише йому, а везу для всього підрозділу, а там і кияни, і дніпряни… слухаю, що їм ще треба, й розповідаю нашим. У кого по 50 соток, у кого 10 соток, сіємо — й у погріб…"", - наголосив Микола Стрижак.
За його словами, у 2022 році середні землевласники заготовили утричі більше, ніж заготовляють щороку.
"Після визволення Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей ми думали, якщо половину земель засіємо, то це буде наша велика удача. І я просто в душі плакав, коли дізнався, що засіяли 95 відсотків посівних площ. Ось такий він і є, український селянин, — запальний, відчайдушний, іде поруч зі смертю, вирощуючи врожай, не звертаючи ні на що увагу. На жаль, були міни, були поранення, а в період жнив були й смерті", - додав Стрижак.
"І не тільки продуктами допомагали. Тепловізори купляли, де тільки працюють наші остарбайтери, — в Данії, Бельгії, Франції, Італії…То є дуже широкий рух", - додав він.
За словами глави АФЗУ, селянин, фермер - це люди, які ментально заточені на захист своєї землі.
"І на фронті попервах із десяти воїнів дев’ять були з сільських територій. І це не просто захисники, які взяли зброю. Це люди, озброєні ідеєю, у своєму прагненні до захисту своєї рідної землі", - підкреслив він.
Що ж до великих агропідприємств, зазначив глава АФЗУ, то декого з них справді пограбували окупанти. Але основна маса з окупантами домовлялася.
"Десяту частину з прибутку вони віддавали місцевому або колаборанту, або представникові окупаційної влади. І все вирішено — їх не чіпали. До того ж власники більшості агрохолдингів та їхні активи перебувають за кордоном, а тут їхні представники "решают". Але ж вони легко говорять російською мовою, а фермери — тільки рідною українською", - зазначив він.
На думку Миколи Стрижака, єдиний великий землевласник в Україні, який ставився з повагою до фермерів, був власник "Нібулону" Олексій Вадатурський (загинув за дивних обставин в липні 2022 року, в Миколаєві - ред.).
"Не було й немає ніякої комунікації, тому що вони гребуть під себе. Вадатурський насправді виняток, він допомагав фермерам, бо нікуди не їхав і все бачив на власні очі. Мабуть, за свою позицію й поплатився життям", - сказав глава Асоціації фермерів.
Водночас, за його словами, держава так і не зробила висновків, де свій, а де чужий.
"До великої війни фермери були ворогами української влади. Так сталося по факту після прийняття лобістського закону про обіг землі. Приходять до нас російські супостати — знову ми головні вороги, але вже для окупаційної влади. Потім ЗСУ визволяють правобережжя Херсонщини, і що? Зговірливі агрохолдинги б’ють по руках із нашою владою, а українські фермери — знову не при справах. Парадокс. Та, може, слід уже зрозуміти, що спиратися потрібно на того, хто зі зброєю в руках захищав і захищає свою землю, а не хто спішно вивозив валізи валюти за кордон у лютому 2022-го?", - наголосив глава АФЗУ.
При цьому, наголосив він, якщо з точки зору підтримки держави розглядати співвідношення сільськогосподарських земель між дрібними землевласниками та агрохолдингами - воно просто кричуще.
"Якщо брати Київську область, тут десь до 15 відсотків у дрібних, у Чернігівській — трошки більше, в Сумській, як і в Київській, — до 15%. Отже, 15–20 відсотків у середньому по Україні — то є землі фермерів", - зазначив Стрижак.
За словами президента АФЗУ, на жаль, держава не лише спирається на великий бізнес та формує новий кластер агроолігархів, а й узагалі поступово витісняє сільський середній клас з економічної мапи країни.
"Після того, як навесні 2020 року українська влада пустила в обіг землю і не дала при цьому фермерам наростити м’язи, згорнувши програми їхньої фінансової підтримки, стало очевидно, що держава, розвиваючи сільське господарство, спиратиметься на агрохолдинги за латиноамериканським варіантом. По суті, знекровлює сільські громади, яких у країні переважна більшість", - зазначив він.
Проте, "розвиток" подібної законотворчості ще не досяг свого піка. Адже з 1 січня 2024 року на ринок зайдуть юридичні особи, і будуть уже розквітати господарства не менше 10 тисяч гектарів землі в одних руках.
"Гонорового народу на селі влада не хоче, вона хоче слухняного народу, рабського. Тому я ще раз кажу, що закон про обіг землі — це виключно про можливість акумулювати банк землі в декількох руках. Зараз скуповують "свої" люди по два гектари під господаря, а з 1 січня 2024 року на ринок зайдуть юридичні особи, і будуть уже розквітати господарства не менше 10 тисяч гектарів землі в одних руках. У нього 10 тисяч, у дружини 10, у сина 10 тисяч, у дочки, у зятя… Це вже агробаронства, а, можливо, й князівства з’являться", - зазначив Микола Стрижак.
Глава Асоціації фермерів наголосив, що така ситуація є нонсенсом для Європи, куди Україна зібралася вступати за прискореною процедурою.
"Ми ж уже поаплодували, що Україну авансом і за прискореною процедурою візьмуть до оази демократії — Євросоюзу. А демократія — це що? Це середній клас насамперед. Якщо є 50 відсотків середнього класу в державі, то можна говорити про демократію. У нас він є? Ні. Тому ми з вами лише на шляху до демократії, освоївши виключно її виборчі механізми. А основу, базис демократичного суспільства становлять люди вільні й незалежні — середній клас, що його з українського села влада руками й ногами вичавлює", - наголосив він.
Детальніше про це читайте в інтерв'ю Інни Ведерникової з почесним президентом Асоціації фермерів та приватних землевласників (АФЗУ) України Миколою Стрижаком - ""Війна і крадіжка". Хто й чому захоплює сільськогосподарські землі України?".
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google