Газові конфлікти з Росією можуть виникати до завершення Україною енергетичної інтеграції, а пік припаде на період завершення діючих газових контрактів - 2019 рік.
«Конфліктний потенціал буде наростати пропорційно до зниження обсягів транспортування по українській території російського газу (у міру введення потужностей газопроводів, які обходять Україну), а його пік припаде на період завершення діючих газових контрактів - 2019 рік», - вважає експерт.
На його думку, енергетична інтеграція України може бути реалізована за двома напрямками одночасно - і з ЄС, і з РФ. Це може бути або часткова приватизація, або концесія, або оренда української ГТС за участю російського «Газпрому» і західних транснаціональних енергетичних компаній - тристоронній формат співпраці.
«Також привабливим і більш простим варіантом співпраці у цій сфері виглядає створення СП за участю енергетичних компаній з ЄС та РФ (шляхом внесення до статутного фонду газотранспортних, ресурсних або фінансових активів)», - відзначає експерт.
Він також вважає, що подальше затягування вирішення цього питання не знімає з порядку денного проблему встановлення енергетичної безпеки Європи - підтримку безперервності постачань російського газу.
У той же час Саприкін відзначає, що, з одного боку, енергетичні концерни Європи не хочуть модернізувати всю українську ГТС (і не можуть дозволити собі таку розкіш в умовах чинного українського законодавства), яка у довгостроковій перспективі може виявитися напівпорожньою. З іншого - російський «Газпром» не має наміру надалі витрачатися на транзит через Україну, реалізуючи обхідні маршрути.
Таким чином, на думку експерта, рішення лежить у площині створення якогось CП з експлуатації української ГТС у тристоронньому форматі. І найбільш прийнятний варіант такого СП - консорціум компаній з України, РФ і ЄС. Наприклад, «Газпром» - «Нафтогаз України»-RWE (німецька компанія, учасник Nabucco).