У 2012 році нафтопровід Одеса-Броди ризикує вкотре зупинитися. На російських постачальників навряд чи можна розраховувати, а білоруські НПЗ більше 1,5 млн. тонн нафти прийняти не зможуть фізично.
У 2012 році нафтопровід Одеса-Броди може укотре зупинитися. На російських постачальників уже навряд чи можна розраховувати - цього року стартує нафтопровід «Балтійська трубопровідна система-2» (БТС-2), який забере всю «зайву» нафту у російських компаній. А коли щось і залишиться, то черговий розворот труби може остаточно поховати і без того примарну перспективу роботи нафтопроводу в європейському напрямку, - ще одного розвороту вже точно ніхто не зрозуміє.
Однак він потрібен, щоб як мінімум запустити Одеський НПЗ. Зважаючи на все, втомився від українських мандрівок і SOCAR: джерела DT.UA повідомляють, що бакінці з нелояльних східноєвропейських країв перевели погляд на нещодавно збанкрутілий швейцарський нафтопереробний концерн Petroplus. Та й спілкування з українськими трубопровідними транспортниками їх теж дещо напружило.
Основні надії на завантаження магістрального нафтопроводу «Дружба» були пов’язані з підписанням на початку 2011 року контракту з «Білоруською нафтовою компанією» про транспортування азербайджанської нафти нафтопроводом Одеса-Броди і далі по «Дружбі» на Мозирський НПЗ (Білорусь). Спочатку українська сторона заявляла, що не погодиться на цей проект за обсягів транспортування менш як 9 млн. тонн на рік, проти чого не заперечував і Мінськ, стверджуючи, що зможе транзитувати по трубі і залізницею понад 10 млн. тонн нафти.
Зазначимо, що ці заяви лунали в розпал «нафтової» війни між Білоруссю і Росією. Тоді Мінськ демонстративно почав шукати заміну російській нафті у відповідь на запровадження Москвою експортного мита при поставках сировини в союзну республіку.
Зближення з Мінськом було вигідне і Києву, який 2010 року ввійшов у чергову фазу протистояння з Москвою на грунті обговорення умов прокачування нафти своєю територією. Україна хотіла показати, що має й інші, крім російських, джерела поставок нафти для завантаження своїх трубопроводів. Зрештою, зійшлися на тому, що у 2011 році «сябри» прокачають у Мозир 4 млн. тонн нафти. У підсумку вийшло менше 1 млн.
Прогнози на 2012 рік невтішні. У 2011-му Росія і Білорусь «злилися» у Митному союзі, і експортне мито скасували. 2012-го росіяни обіцяють поставити на білоруські НПЗ у Мозирі та Новополоцьку 21,5 млн. тонн нафти, що відповідає 95% їхньої сумарної потужності (близько 23 млн. тонн). Тож потреба в сторонній сировині практично відпадає.
Публічно білоруська сторона не відмовляється від проекту поставок азербайджанської нафти з використанням українського маршруту, хоча цілком очевидно, що більш як 1,5 млн. тонн білоруські НПЗ не в змозі прийняти фізично, не кажучи вже про 4 млн. тонн, а тим більше про 10 млн.