Про це йдеться в статті Дмитра Серебрянського і Артема Вдовиченка для DT.UA.
"Банальна економічна логіка говорить про те, що плани мають будуватися згідно з прогнозами. Якісний прогноз означає можливість створення реалістичного плану бюджетних параметрів, що будуть прив'язані до економічних реалій, а також здійснення осмисленої фіскальної політики, яка матиме на меті не тільки прокорм пенсіонерів і "еліти", а й елементи макроекономічного регулювання. На жаль, на сьогодні дискусія ведеться на рівні загальновідомих речей, які нікого ні до чого не зобов'язують. Натомість, ми не обговорюємо конкретних моделей прогнозування в економіці, їх реалізації в Україні і введення в практику діяльності Мінфіну при плануванні бюджету", - йдеться в статті.
Серебрянський і Вдовиченко відзначають, що маніпулювання податковими прогнозами привабливе для політиків.
"Їх завищення в Україні - це наслідок політичного популізму і, в свою чергу, спричиняє безвідповідальність фіскальних органів і завищене податкове навантаження. Тенденція до заниження прогнозу у провідних економіках світу є симптомом відповідальності уряду перед суспільством і бізнесом, коли забрати як податки можна лише ту суму, що відповідає законодавству і поточним економічним умовам", - йдеться в статті.
Як відзначають автори статті, в Україні економічні прогнози, в тому числі фіскальні, є предметом торгу, під час якого чиновникам треба оптимізувати певну функцію корисності, що включає такі складові, як респектабельний вигляд владних політичних сил; акумуляція достатніх коштів для фінансового забезпечення "еліти"; виконання прогнозу для демонстрації своєї ефективності і точності "прогнозу"; утримання невдоволення бізнесу на помірному рівні. Про відповідність прогнозів економічним і законодавчим реаліям не йдеться.
Детальніше про світовий і український досвід бюджетного планування читайте у статті "Безпрогнозне майбутнє бюджетного планування" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".