З новим земельним переділом слід очікувати й нових соціальних проблем та потрясінь, зазначає науковець. Сьогодні понад 70% зайнятих обліковуються у секторі самостійної зайнятості, переважно в особистих селянських господарствах, у тому числі з приєднаними земельними паями. Тоді як сільгосппідприємства, господарюючи на половині площі сільгоспугідь України, забезпечують роботою лише 28% працівників галузі (0,9 млн. найманих працівників із 3,2 млн. зайнятих).
Якщо зараз підставою відмови селянам у реєстрації безробітними в службі зайнятості є наявність земельного паю, особистого сільського господарства, то після продажу землі кількість сільських безробітних різко збільшиться.
Надання пріоритету «інвесторам» без покладання на них певних зобов’язань щодо розвитку сільських громад, відповідальності за соціально-екологічну діяльність, загрожує посиленням процесів концентрації землі у великих власників-латифундистів, зокрема тих, хто постійно житиме поза своїм землеволодінням, а отримувані ними доходи не працюватимуть ні на розвиток агровиробництва, ні на сільський розвиток. Просування процесів концентрації землі очевидне. Нині середній розмір сільгосппідприємства (без фермерських) - 1,5 тис. га, а ті з них, що мають площу угідь понад 5 тис. га, вже розпоряджаються 25% земель цієї категорії землекористувачів.
Детальніше читайте в статті Ольги Попової «Агроінвестиції та доступ до землі: загострення суперечностей».