Не плутати стабілізацію з відновленням: експерт звернувся до уряду Корецького

Новий прем'єр-міністр Сергій Корецький одним із головних пріоритетів назвав оборону, економічну стабільність і європейську інтеграцію. Усе правильно, однак справжній порядок денний Кабміну визначатимуть інші фактори — реальні показники економіки, які не свідчать про значні успіхи. Про це пише Богдан Данилишин, академік НАН України, ексголова Ради НБУ, у статті "Сім ризиків і п'ять завдань для Кабміну Корецького".

Реалії економіки

Автор звертає увагу на нульовий приріст реального ВВП за січень—травень, 79% від довоєнного обсягу економіки, капітальні інвестиції на рівні близько 7% ВВП, кредитування економіки в обсязі лише 14% ВВП та торговельний дефіцит близько 68 млрд дол. на рік.

"Це вже не набір дисбалансів, а ознаки компенсаційної моделі економіки", — зазначає він.

За його словами, втрачене виробництво компенсується імпортом, дефіцит бюджету — зовнішньою допомогою, валютний розрив — інтервенціями НБУ, дефіцит кредитування — державними субсидіями, а дефіцит працівників — зарплатами, що випереджають продуктивність праці.

"Система дає змогу вистояти, але не створює основ для розвитку. Це головний виклик для нового уряду", — додав він.

Ризики

Автор попереджає про ризики для економіки країни. Перший із них — небезпека сприйняти стабілізацію як відновлення.

"Навіть прогнози уряду, Нацбанку та МВФ на 2026 рік передбачають лише 1–2% реального зростання — це не повноцінне відновлення, а повільна стабілізація після руйнувань. Кабміну важливо не підмінити одного поняття іншим: кілька кварталів слабкого плюса ще не означають переходу економіки до самопідтримуваного зростання", — підкреслив він.

Другий ризик — відбудова без інвестицій. Адже річний обсяг цивільних інвестицій оцінюється приблизно у 16 млрд дол., тоді як потреби у відновленні вже сягнули близько 588 млрд дол. Цю різницю неможливо перекрити власними коштами підприємств.

"Без зміни фінансової архітектури відбудова ризикує звестися до ремонту зруйнованого — з відновленою інфраструктурою, але слабкою промисловістю, низькою продуктивністю та залежністю від імпортних технологій", — додає він.

Третій ризик — український попит працює на іноземне виробництво. Зазначається, що за перше півріччя 2026 року товарний імпорт зріс приблизно на 29%, тоді як експорт — лише на 5%. Водночас покриття імпорту експортом знизилося до 40%.

Експорт відновився лише приблизно до 63% рівня 2021 року. Майже 80% його структури становлять сировина та матеріали, а частка високотехнологічного експорту — лише близько 3%.

"Новому уряду потрібна не кампанія проти імпорту, а політика розширення внутрішньої пропозиції — підтримка виробництв, здатних конкурувати на європейському ринку", — стверджує Данилишин.

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.