НАЗК проводить «моніторинг способу життя» чиновників, використовуючи «секретні» методичні рекомендації

Для «моніторингу способу життя» потрібен не лише Закон «Про запобігання корупції», який дає загальне визначення, а й підзаконні акти. Порядок здійснення моніторингу, згідно із Законом, має встановлювати саме НАЗК. Однак поки що не існує такого порядку, який мав би законну силу. Про це пише Анатолій Пашинський, радник, керівник практики «Антикорупційні питання» ЮФ «Василь Кісіль та Партнери» у своїй статті для ZN.UA – «Моніторинг способу життя декларантів. Не секретні поради».
Автор уточнює, що у 2017 році НАЗК затвердило проект Порядку здійснення моніторингу способу життя та представило його на реєстрацію до Міністерства юстиції. Але Мін'юст через низку зауважень відмовився реєструвати Порядок як нормативно-правовий акт, тому він так і не набрав чинності.
«Текст проекту критикували й антикорупційні активісти, оскільки встановлена в ньому процедура моніторингу життя практично повністю дублювала Порядок повної перевірки декларації. Саме через ці юридичні невдачі та відсутність політичної волі НАЗК до середини 2020 року взагалі не проводило моніторинг способу життя декларантів», - йдеться у статті.
Потім, у липні 2020 року, оновлене НАЗК урочисто оголосило про початок моніторингу способу життя суб'єктів декларування. У Національному агентстві повідомили, що такий моніторинг здійснюватиметься «безпосередньо на підставі норм Закону» без видання додаткових підзаконних актів.
«Але незабаром виявилося, що резолюцією голови НАЗК було затверджено «секретні» Методичні рекомендації щодо порядку здійснення вибіркового моніторингу способу життя. Ці Методичні рекомендації не проходили реєстрацію у Мін'юсті та досі не оприлюднені, що є грубим порушенням законодавства. Водночас, передбачений законом Порядок моніторингу способу життя так і не був затверджений. Більше того, НАЗК навіть відмовився від його розробки: у Плані роботи НАЗК на 2021 рік такий захід не запланований», - наголошується в матеріалі.
Правомірність проведення моніторингу на підставі «секретних» Методичних рекомендацій є сумнівною. Це, у свою чергу, ставить під сумнів законність результатів такого моніторингу, а отже, і ефективність роботи НАЗК загалом.