Таку думку эксклюзивно для "Дзеркала тижня. Україна" висловив голова правління Асоціації платників податків Львівської області Теодор Дяків.
Зокрема він пояснює, що теза неправильна з таких міркувань: « - Для капіталомістких комп’ютеризованих сучасних підприємств, на яких зарплата операторів технологічних процесів у вартості продукції становить менше одного відсотка, сплатити єдиний соціальний внесок у розмірі від 36% до майже 50% нарахувань на таку зарплату не становить труднощів. Водночас, важчим, але все ж посильним є такий соціальний внесок і для промислових гігантів, у вартості продукції яких зарплата становить 5-8%».
На противагу цьому, пише експерт, функціонування малого бізнесу ґрунтується переважно на потенціалі людини, її власній праці (тому частка зарплати у вартості її послуг сягає 70-80%). Проте величина зарплат у цих видах діяльності далеко не завжди дотягує до рівня зарплат у промисловості. «Зрозуміло, що за таких умов сплатити 36-37% єдиного соціального внеску, нарахованого на зарплату, просто неможливо, - зобов’язання виходять за межі сукупного доходу», - пише Теодор Дяків. До цього ж іще додаються й офісні витрати, оплата енергоносіїв, зв’язку, оренда приміщень, податки, корпоративні права засновників тощо. З іншого боку, жоден промисловий гігант із рентабельністю 6-8% сьогодні неспроможний заплатити 10% того єдиного податку, який для суб’єктів ССО (системи спрощеного оподаткування) вважається пільговим.
«Висновок тут простий і очевидний: не може бути ефективним єдиний підхід ні до оподаткування, ні до формування соціальних фондів для суб’єктів господарювання з такою різною структурою вартості продукції», - узагальнює автор.
Далі, пише він, з цього випливає, що встановлена законодавством рівність умов економічної діяльності досягається не однією для всіх системою оподаткування, як це намагається робити наш уряд, а застосуванням інструментарію, який забезпечує вилучення у платника податку рівної або близької для основних їх категорій частки від реально заробленого.
«Тоді відпаде потреба в обмеженні обсягів річного доходу суб’єктів ССО, не стане сенсу його приховувати, зникнуть зарплати в конвертах, конвертаційні центри, тінізація найманої праці, міжвідомчі комісії з детінізації зарплат при районних адміністраціях, і, як наслідок, виникнуть умови для реальної реформи податкових органів», - резюмує львівський підприємець.
За його словами, залишився один параметр, стосовно якого все ще немає компромісу між підприємцями та урядом: застосування суб’єктами ССО єдиного соціального внеску.
Попередні розрахунки показують, що реальним порятунком від вимушеної тінізації малого бізнесу може стати або розмір єдиного соціального внеску в межах 15-18% нарахувань на ФОП, або застосування його повної ставки, але до мінімальної зарплати. Тільки після законодавчої реалізації одного з двох пропонованих компромісних варіантів можна вводити жорстку відповідальність за будь-які форми тінізації малого бізнесу і очікувати припливу коштів до бюджетів та соціальних фондів.
«Можна, звісно, вищенаведені докази та аргументи ігнорувати, але тоді треба розуміти, що малий бізнес буде вимушений піти у ще глибшу тінь, а відповідні бюджети і фонди отримають ще менше коштів. І жодні контрольні органи цьому не завадять», - підсумовує Теодор Дяків.
Докладніше читайту у статті Теодора Дяківа «Підприємці до уряду: «Не заважайте платити податки!» у найближчому номері «Дзеркала тижня. Україна».