Селяни і топ-менеджери

Велику частину публікацій у ЗМІ прямо чи опосередковано адресовано не широкому колу читачів, а нечисленним представникам влади. Психологічна установка радянських, і не тільки, часів дотепер змушує нас «іти на поклін» до начальства з будь-якого приводу. Природно, така прихована мотивація виступів у пресі чи ТБ дорога серцю чиновників, і щоб подовжити цю насолоду владою, вироблено цинічну систему реакції навіть на найгостріші матеріали - цілковите їхнє ігнорування. Адже публічна дискусія з конкретних питань може призвести до небажаних наслідків.

У процесі відкритого обговорення виникає ефект рівності співрозмовників, що неприпустимо. До того ж у суперечці необхідно наводити аргументи, факти, достовірну інформацію.

Однак право на достовірну інформацію - це привілей можновладців. Так вони вважають. Тому обговорення проблемних питань обмежується лише розпливчастими виступами чиновників у відповідь. При цьому причини виникнення та шляхи розв’язання проблем заміняються черговими схваленнями дій представників влади та обіцянками, що буде ще краще.

У різні періоди історії України влада хвалила себе, улюблену, за різне. Були й заспокійливі миротворці, і міцні виробничники, і широкі демократи. Нині при владі топ-менеджери. Так вони себе називають. До держави Україна вони ставляться, як до бізнес-проекту. Мислять категоріями на кшталт виробничих потужностей, трудових ресурсів, рентабельності, прибутку тощо. Мають досвід офісних інтриг і воєн, знають, як знищити супротивника з допомогою посадової інструкції, вміло проведеної наради, вчасно виданого наказу. Топ-менеджери від політики прагматичні, працездатні, цілеспрямовані. Питання тільки в цілях - які вони?

При наборі персоналу дуже часто застосовують тестування, у т.ч. із розв’язанням умовних задач. Населення України поки ще не запровадило правила обов’язкового тестування претендентів на владні крісла, наївно вірить найзагальнішим передвиборним обіцянкам, не запитуючи, як і якими засобами вони виконуватимуться. У результаті виборці приймають на керівну роботу претендентів із невідомими професійними здібностями. Як вони вирішуватимуть наші проблеми, знають тільки вони.

Одна з численних проблем України - це доля сільського населення. Питання на державному рівні практично не обговорюється, якщо не брати до уваги різноманітні держпрограми, суть яких - «поглибити та розширити». Пам’ятаючи про стандартну реакцію чиновників, спробуємо домогтися конструктивного розгляду питання, зачепивши їхнє самолюбство та амбіції. Перевіримо професіоналізм топ-менеджерів з допомогою невеличкої тест-задачки.

Отже, задача.

Макроумови:

- сільське господарство засноване на використанні екологічно безпечної та невичерпної енергії Сонця (близько 95% сухих речовин рослин - це акумульована сонячна енергія), і при цьому як галузь економіки опинилося серед природонебезпечних;

- сільське господарство споживає 85% світових запасів утилізованої води, викликає винищування лісів, деградацію грунтів та їхнє забруднення;

- 75% бідного населення планети проживає в сільських районах і тільки 4% офіційної допомоги на цілі розвитку спрямовується аграрному сектору.

Мікроумови:

- сільське населення, тобто одноосібники, виробляє 60% валової сільгосппродукції України;

- Україна має найбагатші чорноземи у світі. За розораністю сільськогосподарських угідь Черкаська область є разом із Херсонською лідером в Україні;

- доходи сільського населення збільшуються нижчими темпами, ніж у міських домогосподарств;

- у 2005 році понад половина селян України ідентифікувала матеріальне становище своїх сімей нижче середнього рівня;

- упродовж 1998-2000 років 48-50% сільських домогосподарств продавали частину виробленої продукції, а 2005-го - тільки 36%;

- 45% працездатного населення в сільській місцевості України є фактично безробітними, тому що, за оцінками досліджень 2005 року, лише 32% особистих селянських господарств є прибутковими.

Суб’єктивні умови:

- у 2005 році 56% селян жодного разу протягом останніх 12 місяців не відвідували загальних зборів жителів села;

- серед селян, які впродовж останніх двох років здавали молодняк великої рогатої худоби чи свиней переробним підприємствам або цехам, тільки 26% одержали доплату за продану ними на забій чи переробку худобу та свиней, 29% - не одержали, бо не знали, що вона існує, 18% - заявили, що їм «не дали» доплати, а 23% - не одержали доплати, оскільки жива маса худоби чи свиней не досягла потрібного розміру.

Додаткова інформація:

- у валовому національному продукті США частка сільського господарства становить лише 2%, при цьому країна виробляє такий гігантський обсяг сільськогосподарської продукції, який дає змогу задовольняти потреби не тільки 260 млн. американців, а й ще 100 млн. чоловік за кордоном, оскільки США є великим експортером цієї продукції;

- відносно низькі світові ціни на м’ясо і м’ясопродукти призвели до того, що США віддають пріоритет імпорту перед власним виробництвом. Аграрна політика США дедалі більше спрямована на підтримку експорту зернових, у т.ч. фуражного зерна, у результаті чого потенційні можливості США сконцентровані не на експорті тваринництва, а на експорті «сировини» для його виробництва.

Проміжні запитання:

1. Чи потрібні селяни економіці України, заснованій на великій промисловості?

Зокрема, необхідно розрахувати потребу великої промисловості в трудових ресурсах, визначити витрати на імпорт мінімально необхідного набору продуктів для харчування жителів міст, визначити витрати бюджету на забезпечення проживання сільського населення в Україні.

2. З урахуванням високої торговельної рентабельності великотоварного виробництва пшениці та соняшнику розрахувати економічну ефективність проекту зі знесення сіл та використання вивільнених земель під вирощування вищезазначених культур.

3. Розрахувати економічну ефективність використання земель, не придатних для ведення великотоварного аграрного виробництва, для захоронення шкідливих відходів промислового виробництва, у т.ч. іноземних компаній.

Основне питання: необхідно визначити рентабельність існування селян в Україні.

Додаткове питання: спробувати знайти обгрунтування, нехай навіть не економічне, для збереження селянства.

Хочеться вірити, що топ-менеджери від політики знайдуть правильний розв’язок задачі.