Як російське дизпаливо потрапляє в Україну. Пояснюємо схему

В Україну індійське дизпаливо потрапляє двома основними шляхами — з терміналів Туреччини та Румунії. Слід зауважити: у березні та квітні лише 5% обсягів імпорту індійського дизпалива було підтверджено сертифікатами походження товару - решта цілком може мати російське походження, адже з квітня 2022-го по кінець березня 2023 року Росія збільшила обсяги постачання нафти в Індію у 14 разів. Про це для ZN.UA пишуть Артем Куюн, експерт «Консалтингової групи А-95», та Іван Марченков, аналітик «Консалтингової групи А-95», у статті «Ринок дизпалива: індійське кіно з російськими субтитрами».

За п’ять місяців до Румунії надійшло дев’ять танкерів з індійським дизпаливом обсягом 348 тис. тонн. Дві третини постачань відбувалися не напряму з індійських заводів, а через рейдові перевантаження (ship-to-ship) біля берегів грецької Каламати або Мальти (див. рис. 2–3), де курсує багато російських танкерів, що переливають паливо на інші судна. Наприклад, за п’ять місяців біля берегів Каламати було перелито 1,87 млн тонн ДП, з яких 1,5 млн тонн надійшло з російських портів.  

Основні обсяги дизпалива з Туреччини, що відвантажуються в Україну напряму, йдуть з терміналу OPET Petrolcülük A.Ş у Мармарісі. За словами українських трейдерів, OPET позиціонує більшість продукту як індійський. Цифри відвантаження індійського дизелю з Туреччини - підозрілі. За даними сервісу Kpler, з грудня 2022-го по квітень 2023 року у Туреччину прибуло близько 370 тис. тонн індійського палива, з яких 196 тис. тонн було імпортовано на внутрішній ринок, а 174 тис. відправлено транзитом у інші країни. За цей же час українські трейдери задекларували імпорт 272 тис. дизпалива індійського походження з турецьких терміналів, тобто на 100 тис. тонн більше, ніж його було у Туреччини (див. рис. 5).

Опитані болгарські та румунські трейдери воліють не працювати з OPET, бо побоюються, що можуть отримати російський продукт під виглядом індійського та потрапити під санкції. Але, схоже, українські компанії це не лякає.

З іншими матеріалами Артема Куюна можна ознайомитися за посиланням.