Сотні тисяч СЕС і накопичувачів: якою буде енергосистема України у 2031 році

Об’єднана енергосистема, яка залишилася Україні від СРСР, була створена для великої централізованої генерації та пасивних споживачів. Наразі вона потребує кардинальної модернізації. Більше того, навіть без війни на енергосистему чекали б радикальні зміни. Про це пише Сергій Єрмілов, фахівець у галузі енергетики й енергозбереження, міністр палива та енергетики України (2000—2001, 2002—2004), у статті "Як Україні збудувати найстійкішу енергосистему Європи".

"Її логіка (старої енергосистеми — ред.) полягала в надійній передачі та розподілі електроенергії від кількох великих електростанцій до мільйонів споживачів", — підкреслює автор.

Майбутнє 

Автор пропонує уявити енергоринок України 2031 року:

• сотні тисяч дахових СЕС;
• десятки тисяч комерційних накопичувачів;
• тисячі промислових мікромереж;
• сотні тисяч електромобілів із V2G;
• тисячі когенераційних установок;
• агрегатори гнучкості;
• енергетичні громади;
• локальні енергохаби.

"У такій системі диспетчер фізично не може управляти кожним ресурсом окремо, тому що це вже інший клас системи", — зазначає енергетик.

ОЕС України вже зараз, а тим більше у 2031 році, потребуватиме:

• системного оператора з удосконаленою системою управління (Converged SCADA);
• загальносистемного балансування на кількох рівнях;
• управління перетоками;
• резервів частоти;
• координації з ENTSO-E;
• загальносистемної кібербезпеки;
• централізованого аварійного управління.

"Тобто Оператор системи передачі (ОСП) нікуди не зникає. Але змінюється те, чим саме він керує. Енергетика проходить той самий шлях, який тридцять років тому пройшов Інтернет: від централізованої системи до мережі, де локальні рішення поєднуються глобальною багаторівневою координацією", — пояснює експерт.

Вплив війни

За словами автора, війна змінила саме поняття надійності енергосистеми. Адже для України з'явився ще один критерій, якого раніше не було в енергетичному плануванні, — живучість системи (resilience).

Тому архітектура майбутньої ОЕС України має залишатися єдиною синхронною системою під координацією Оператора системи передачі, але керування всередині неї повинно стати багаторівневим, розподіленим і цифровим. Рішення мають прийматися максимально близько до точки виникнення події, а центральний рівень має координувати систему, а не намагатися безпосередньо керувати кожним ресурсом.

Експерт підкреслює: "Саме в цьому полягає ключова відмінність між «відбудувати те, що було» і «побудувати енергосистему наступного покоління». Дискусія не повинна штучно зводитися до вибору між двома крайнощами:

• жорстко централізована система радянського типу;
• набір автономних островів без єдиного управління".

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.