Про це пише в своїй статті для DT.UA Юлія Самаєва.
"Навіть буквоїди МВФ, за інформацією DT.UA, не вірять в успіх оздоровчого плану НБУ. За попередніми домовленостями, якщо банк бодай на крок відступить від виконання інструкцій регулятора, його націоналізація має розпочатися негайно. За офіційною версією центробанку, "в такому разі фінансові втрати клієнтів банку відсутні". Але всі розуміють, що це не так", - йдеться в статті.
Як пише Самаєва, найпростіший і найоптимальніший для всіх варіант - це домовитися про те, що банк за кілька років поступово вийде на виконання всіх нормативних вимог регулятора. Саме такий рецепт було узгоджено з МВФ і виписано Приватбанку, який отримав три роки на приведення діяльності в порядок і скорочення частки інсайдерів у кредитному портфелі (а там, дивися, і АМКУ нарешті "розчехлиться").
"Усе б добре, якби хоча б одна зі сторін щиро вірила, що "пацієнт" буде "лікуватися" сумлінно. Та й про свою здатність забезпечити належний догляд (читай - нагляд) за таким-то "паруб'ягою" в Нацбанку запевняють лише на людях. А в стінах будівлі на Інститутській підлеглі Рожкової (в.о. заступника голови НБУ, що курирує банківський нагляд), подейкують, під будь-яким приводом відмовляються брати участь у його перевірках - надто клопітно стало", - йдеться в статті.
"За інформацією DT.UA, підкилимно обговорюваний варіант націоналізації (передачі державі активів) "Привату" може супроводжуватися масштабною заспокійливою PR-акцією для вкладників, МВФ і платників податків, з чиїми інтересами він, найімовірніше, розійдеться. Адже в разі націоналізації з установи буде виведено картковий портфель (тобто працюючі карткові кредити, що формують дохідну частину банку) і відповідні процесинги. Відбудеться це негласно (якщо ще до) або гласно (якщо вже після - через продаж цієї частини бізнесу), не має значення. Головне, прибуткова і функціональна частина цього бізнесу в результаті має опинитися підконтрольною нинішнім власникам, а державі - залишитися тільки вивіска, проблемні активи і боргові зобов'язання. Що, зі зрозумілих причин, виллється для платників податків у багатомільярдну суму", - пише Самаєва.
Як пояснює член парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Павло Різаненко, проблема націоналізації не стільки в кредитах і вкладників, скільки в платіжних системах банку.
"Через "Приват" здійснюється понад 50% усіх платежів і карткових переказів. Зайшовши в будь-який ресторан або магазин, ви з ймовірністю 50/50 користуєтеся терміналом "Привату". Співробітники НБУ саме в цьому вбачають основний ризик, оскільки банк у разі націоналізації може паралізувати платежі в країні. Хіба не жарт, НБУ не знав, наприклад, де фізично розташовані сервери банку. Зараз, за моїми даними, навіть технічні питання можна вирішити, але гарантувати, що все піде гладко, ніхто не візьметься. У теорії все просто - приймається рішення, НБУ заходить у "Приват" і менеджмент банку починає виконувати їхні вказівки. На практиці є великі сумніви в тому, що менеджмент дійсно буде керований НБУ", - зазначив він.
Нагадаємо, як раніше писав Юрій Сколотяний у своїй статті "Приречені рецидивісти", з початку нинішнього року "Приват" не тільки наростив абсолютні обсяги залучених коштів населення, але і ще більше збільшив свою ринкову частку серед діючих банків.
Найбільший оператор банківської системи зберігає ставки, які на 2 п. п. перевищують середньосистемний рівень (19-20% за строковими депозитами на 12 місяців у гривні, і 8-9% - з доларовими аналогам).
Так, згідно зі звітністю самого банку станом на кінець операційного дня 30 червня 2016 р., обсяги строкових депозитів населення в гривневому еквіваленті, що числилися за цією установою, збільшилися з початку року на понад 5 млрд (до 113,6 млрд із 108,4 млрд грн на 31 грудня 2015-го), а ринкова частка за цим показником таким чином досягла 39,8% (! - від опублікованого НБУ загального значення для системи в 285,4 млрд грн на 1 липня 2016 р.)
Детальніше про можливу націоналізацію "Приватбанку" читайте в статті Юлії Самаєвої "Президент на приватно-державної розтяжці" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".