В тексті Берджесс розмірковує про різні стани людини і продовжує теми, які він порушив у "Механічному апельсині". Рукопис було знайдено серед паперів з дому Берджеса у Браччано, недалеко від Риму. Після смерті письменника у 1993 році будинок продали, а архів перевезли в Манчестер, де його каталогізував Міжнародний фонд Ентоні Берджеса.
Автор описує незакінчене продовження "Механічного апельсина" як "велике філософське висловлювання про стан сучасної людини", розповідає про стурбованість з приводу впливу на людство технологій, зокрема засобів масової інформації, кіно і телебачення. Твір описується як "частково філософське міркування і частково автобіографія".
У книзі Берджес також порушив тему суперечливого сприйняття екранізації "Механічного апельсина" Стенлі Кубрика, яка вийшла у 1971 році. Картину Кубрика звинувачували в тому, що вона викликала хвилю злочинів, а злочинці намагалися повторити дії кіногероїв.