Ювілей Тетяни Дороніної: легендарній актрисі виповнилося 80 років

Тетяна Дороніна приймає привітання з ювілеєм

12 вересня легендарній актрисі, "радянській Мерилін Монро" Тетяні Дороніній виповнилося 80 років. Вже більше двадцяти років вона є художнім керівником МХАТу імені Горького і досі грає на сцені.

Про неї колись Валентин Гафт склав одну зі своїх відомих епіграм: "Как клубника в сметане Доронина Таня. Ты другую такую поди отыщи. Сочетаются в Тане тончайшие грани - словно каплю "Шанели" добавили в щи".

ТАКОЖ: Ваша сестра і полонянка (Думаючи про Дороніну)

Знявшись більш ніж у десятку фільмів, Дороніна зуміла завоювати любов глядачів усієї країни. Її ролі у стрічках "Ще раз про кохання", "Три тополі на Плющисі", "Капель", "Старша сестра", "Мачуха", "Ольга Сергіївна" стали класикою радянського кінематографа.

Але більшу частину життя Дороніна присвятила театру. Серед видатних театральних образів, створених актрисою - Надія у "Варварах", Софія у "Горі від розуму", Єлизавета і Марія "Хай живе королева, віват!" тощо.

Починаючи з 1987 року, Дороніна керує МХАТом імені М. Горького. І 15 вересня вона відкриє новий театральний сезон виставою "Васса Желєзнова", де сама зіграє головну роль.

ТАКОЖ: Не залізна жінка. Тетяна Дороніна - одна її роль

Тетяна Василівна Дороніна народилася 12 вересня 1933 року у Ленінграді. Ще у школі брала активну участь у самодіяльності.

В 1949 році, навчаючись у восьмому класі, таємно від батьків поїхала до Москви вступати у Школу-студію МХАТ. Дороніну вже збиралися зарахувати, але, з'ясувавши реальний вік, відправили назад.
Отримавши атестат, Тетяна Дороніна вступила до кількох театральних вишів Москви, але обрала Школу-студію МХАТ, яку закінчила в 1956 році.

У 1956-1959 роках працювала в ленінградському Театрі імені Ленінського Комсомолу (нині Театр-фестиваль "Балтійський дім"), у 1959-1966 роки була провідною актрисою Великого драматичного театру імені М. Горького (нині імені Г.А. Товстоногова).

У 1966-1972 роках актриса працювала в МХАТі імені М. Горького. У 1972-1983 роках Дороніна грала в Московському академічному театрі імені В. Маяковського, і з 1983 року вона знову повернулася у МХАТ імені М. Горького, де з 1987 року стала художнім керівником.

Як режисер Дороніна здійснила постановки низки вистав. Серед них "На дні" Горького (1987), "Три сестри" Чехова (1987 і 1998), "Ліс" Островського (1993), "Дама-невидимка" Педро Кальдерона (1997), "Принижені і ображені" Достоєвського (2000), "Одруження Белугіна" Островського (2006), "Комедіанти пана..." Михайла Булгакова (2008).

У поточному репертуарі театру актриса задіяна у спектаклях "Без вини винуваті", "Васса Желєзнова", "Вишневий сад", "Зойчина квартира", "Ліс", "Стара актриса на роль дружини Достоєвського", "Тьоркін - живий і буде!".

В кіно дебют Дороніної відбувся у 1955 році. Вона зіграла Зою у мелодрамі Михайла Колатозова "Перший ешелон".

Значну популярність у глядачів принесли актрисі головні ролі у фільмах 1960-1970-х років - Наді у "Старшій сестрі" (1966), Наташі у кінострічці "Ще раз про кохання" (1968) Георгія Натансона, Нюри у мелодрамі "Три тополі на Плющисі" Тетяни Ліознової (1968), Шури у "Мачусі" (1973) Олега Бондарєва.

За підсумками опитування журналу "Радянський екран", в 1967-му, 1968 і 1973-му роках Дороніну було названо найкращою актрисою країни.

Пізніше вона знімалася у фільмах: "На ясний вогонь" (1975), "Ольга Сергіївна" (1975), "Капель" (1981), "Валентин і Валентина" (1985).

Артистка є членом Спілки письменників Росії. У 1998 році вийшла її книга "Біографічний щоденник актриси".

Тетяна Дороніна кілька разів була заміжня. Першим її чоловіком був актор Олег Басилашвілі. Потім вона виходила заміж за театрального критика Анатолія Юфіта, сценариста Едварда Радзинського, актора Бориса Хімічєва, Роберта Тохненка. !zn