Документальний фільм про війну ““Чорні Запорожці” і пекло Мощуна” зі серії “Українські Герої” розкриває історію оборонців Києва, яким довелося зіткнутися з надлюдськими випробуваннями у перші дні повномасштабного вторгнення. Проти українських добровольців ворог кинув найкращі свої підрозділи, артилерію, бронетехніку, штурмову авіацію. Ось як згадує в презентованій LB.UA кінохроніці ті тривожні дні єдина з чотирьох вцілілих бойових медиків 72-ї ОМБР з позивним Ляля:
“Те, що було тут, я не втомлююсь повторювати, це було реально пеклом. У 2014-му я була ще волонтером, але ті хлопці, які пройшли літо 14 року, осінь і зиму 15-го, тобто Дебальцеве і навіть ДАП (бої за Донецький аеропорт – ред.) вони кажуть, що такого пекла навіть на Донбасі не було”.
Командир роти Чорних Запорожців, які відбивали наступ на Київ у Мощуні Роман Коваленко констатує: з початку війни в 2014 році вже виросло ціле покоління, адже ті, хто був на той час 12-річними, тепер беруть участь в обороні Києва та інших бойових діях на складних ділянках фронту.
Головнокомандувач Збройних сил генерал Валерій Залужний раніше так охарактеризував стратегічну важливість битви за цей населений пункт на підступах до столиці:
«Утримати цей форпост було надважливим завданням. Адже Мощун міг стати для ворога воротами на шляху до Києва. Проте наші воїни проявили дива військової майстерності. Під ногами загарбників горіла не тільки земля, а й вода. Українські захисники підривали мости, понтонні переправи, не даючи ворогу просунутися далі. Вони втримали Мощун. І цим захистили Київ».
Парамедик Тетяна Дорошенко водночас деталізує, що довелось пережити в ті складні дня, коли схеми постачання західного озброєння ще не були налагоджені, а ворог вже був на околицях Києва:
“Працювали з усього, з чого тільки можна. В т.ч. вертольоти і літаки. Для мене це було страшно… коли працює арта, безпілотники висять над нами, але все рівно все відбувається певною міроою всліпу. А коли вертоліт – вони розстрілюють піхоту напряму.
...Боляче коли гинуть фактично діти… Загинуло 2 медика: Ніна Кваша, Ангеліна Євдокімова. 20 і 22 роки… Вони по віку мені діти.. це так боляче. Старший бойовий медик В’ячеслав Онопченко теж загинув. Тобто я залишилась єдиною живою (з 72-ї бригади ЗСУ – ред.)”.
Нагадаємо, The New York Times опублікувала карту вбивств мирних жителів Київщини, детальніше в матеріалі «Буча – це краєвид жаху».