Весілля, похорони й інша філософія: харківський фотограф документує історії військових та зруйновані міста

Харківський фотограф-документаліст Владислав Краснощок фіксує на плівкову камеру нову дійсність і зізнається, що найскладніше — дізнаватися, що хтось із героїв його знімків загинув. Історії українських військових, волонтерів, міста, що зазнали руйнувань від російських атак – все це вплітається в його особисту картину дійсності. Здавна планував стати воєнкором, проте до 24 лютого не думав, що війна настільки зненацька накриє не лише Донецьк, Луганськ, а й в Харків чи проникне й під Києвом, куди вже встиг навідатися для репортажів. Історію майстра переповідає Bird in Flight.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В столиці проходить благодійна виставка фотографій керівника пресслужби полку «Азов» Дмитра Козацького

“Один кадр для мене особливий: двоє військових йдуть звільненою дорогою в Малій Рогані (Харківщина – ред.). Той, що зліва, — Саша. Декілька разів ми зустрічалися з ним за різних обставин. А потім так вийшло, що я знімав його поховання. Для мене ця світлина дорога, тому що він тут ще живий, але вже є кадр, де стріляють у повітря під час його похорону. Коли стається таке, якось філософськи починаєш сприймати речі”, – ділиться митець.

Фотографувати без акредитації доволі небезпечно, зізнається і пояснює:

“Наші військові і тероборона готові розірвати за те, що ти десь підняв камеру. Перші тижні всі були на стрьомах. Одного разу ми з волонтерами поїхали на північ Салтівки, я почав знімати, і по мені одразу ж стали стріляти. Після я зробив акредитацію від ЗСУ”.

Однак і в цих надскладних умовах трапляються людські теплі історії. Документаліст розповідає як його запросила на весілля пара волонтерки й військового, момент освідчення якого йому вдалось зафіксувати на плівку:

«Ще одна історія. Познайомився з військовими під Слов’янськом — вони перетнулися з волонтерами, з якими я їхав. У моїй присутності військовий зробив пропозицію жінці-волонтерці. Він скрутив обручку з проволоки і подарував їй. Потім вони приїхали до Харкова і запросили мене у кафе на весілля, я його знімав. Пізніше вони ще до мене у музей приходили, в нас склалися теплі стосунки”.

Нагадаємо, раніше хореограф з Чугуєва, чиє фото стало одним із символів війни, повернулася до роботи після операції на очах.