Уряд продемонстрував нелюбов до української книги

Українську літературу досі мало знають у Європі, говорять в Українській асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. Так відбувається, бо в країні немає державного органу, який би опікувався просування книги за кордоном, стверджує директор асоціації Олександр Афонін.

При цьому Міністерство економіки відхилило концепцію популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання, говорить О.Афонін.

«Концепцію, яка передбачає виділення на цю сферу 1,5 мільярда гривень за 5 років, відхилили під приводом, що вона непотрібна, невчасна і обтяжлива для держави. В документі були закладені позиції про створення фонду, який би сприяв на рівні держави просуванню української літератури на європейські та світові терени. Такі програми існують у всіх країнах, при всіх дипломатичних місіях. В Україні, наприклад, діють Британська рада, Ґете-інститут та інші. Ми ставимо питання руба: держава не повинна покладатися на наші маленькі зусилля, тим більше, що ми ці вояжі робимо не за рахунок державної підтримки», – каже директор асоціації.

Міжнародні виставки за підтримки держави

Україна без державної програми підтримки книги не залишиться, переконує Олексій Кононенко, начальник Департаменту видавничої справи і преси Державного комітету телебачення та радіомовлення. Зараз діє програма до 2013 року, а наступну, зі своїми поправками, уряд ухвалить невдовзі, стверджує він.

При цьому грошей навряд чи вистачить на все, що хочуть книговидавці, визнає О.Кононенко.

«На сьогодні залишається діяти та програма, яка була. Закінчиться п’ятирічка – буде нова. Але, окрім того, є ще державна програма виставкової діяльності. За цією програмою ми беремо участь у виставках у Мінську, Ашгабаті, Франкфурті, Тегерані, Варшаві. Також ми проводимо дві міжнародні виставки в Україні. Крім того, є державна бюджетна програма «Українська книга», – розповідає урядовець.

Наразі українські видавці змушені практично самотужки просувати українську книгу, вони вже не сподіваються на підтримку держави, говорить відомий у світі український письменник Андрій Курков.

Зокрема, за свої власні кошти, а також за підтримки меценатів делегація українських видавців їздила до Норвегії та Франції. А наступного року завдяки їхнім зусиллям Україну запросили бути спеціальним гостем на міжнародному літературному фестивалі у французькому місті Коньяк.

Однак одиничні, навіть успішні виступи на міжнародних книжкових ярмарках та літературних форумах – це «крапля в морі», переконаний А.Курков.

«Естонія має свій інститут книжки державний, Литва, де населення таке, як у Києві, або вже й менше, – має свою інституцію державну, Латвія має. Вони видають щопівроку синопсиси чи каталоги власної літератури англійською мовою і закидають ними всі видавництва всього світу. І це при тому, що в жодній із цих країн зараз немає яскравих прозаїків. А в Україні такої установи нема, і про неї ніхто нічого не знає», – наголошує письменник.

На книжковому ринку Європи зараз немає моди на письменників із якоїсь окремої країни чи регіону. І Україна могла б зайняти цю нішу, впевнені українські письменники. Для цього потрібно створити державну інституцію просування української літератури за кордоном, забезпечити її рекламу, а також залучити до процесу відомих професійних перекладачів, вважають вони.