Оголошені перші претенденти на «Оскар» з різних країн світу

Так, наприклад, від Лівану буде представлений фільм Надін Лабакі «І куди ми тепер?», який отримав приз глядацьких симпатій на фестивалі в Торонто буквально пару днів тому. Втім, рішення про висунення було прийнято до оголошення результатів глядацького голосування, так що можна похвалити ліванців за проникливість. Дія фільму відбувається у віддаленому ліванському селі, в якому церква знаходиться біля мечеті, а жінки об'єднуються в спробі вгамувати запал чоловіків, які готовы розв'язати релігійну війну, не гребуючи заради високої мети навіть запрошенням українських стриптизерок. Не тільки західні феміністки можуть керувати світом, але й сильні східні жінки, стверджує Лабакі. Попередній (і перший повнометражний) фільм Лабакі «Карамель» став у 2007 році руйнівником стереотипів про Ліван. Сама Лабакі стверджує, що не знає жодного ліванця, який би виїжджав за межі країни без як мінімум чотирьох DVD з її фільмом - щоб дарувати як актуальний сувенір друзям-іноземцям.

Філіппіни номінували незалежну комедію «Жінка на смітнику», зняту режисером-новачком Марлоном Ріверою і стала хітом в національному прокаті. Фільм оповідає про невдах друзів, які мріють зняти кіно і отримати «Оскар». Вони, звичайно ж, вірять у те, що в них кращий на світі сценарій, а ентузіазму вистачить на десять фільмів. За «найкращим у світі» сценарієм якась безталанна мати-одиначка Міла від відчаю продає свою дитину педофілу. Але в реальності, як завжди, все виявляється трохи складнішим. Особливо якщо врахувати, що знімати стрічку вони вирішили на смітнику.

На важку артилерію поставили Фінляндія, Німеччина та Польща, висунувши картини маститих режисерів Акі Каурісмякі, Віма Вендерса та Агнешки Холланд. Робота Каурісмякі «Гавр» вже була представлена ​​на багатьох фестивалях, отримала, мабуть, кращі за всю кар'єру режисера відгуки кінокритиків, а також взяла премію на кіноогляді в Мюнхені. Каурісмякі вже був номінований на «Оскар» у 2003 році за фільм «Людина без минулого», але нагороду не отримав. Цікаво, що у фільмі, який поданий від Фінляндії, говорять французькою мовою, та й дія відбувається у Франції.

«Піна» Віма Вендерса - перший документальний фільм, який Німеччина висуває як претендента премії в номінації «Кращий фільм іноземною мовою». А от сам Вендерс вже номінувався на «Оскар» як раз як документаліст, з фільмом «Buena Vista Social Club».

Фільм Агнешки Холланд «Укриття» на тему Голокосту буде брати участь в оскарівських перегонах від Польщі. Картини визнаного майстра Холланд двічі номінувалися на «Оскар» - в 1986 році це був знятий в Німеччині «Гіркий урожай» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою», а в 1992 році за «Кращий адаптований сценарій» була номінована картина «Європа, Європа».

Від Франції висунута картина «Я оголошую війну» Валері Донзелл. Ця майже автобіографічна історія про те, як розвиваються стосунки між дівчиною і батьком її дитини після звістки про те, що у їхнього сина пухлина мозку. У травні, після прем'єри в Каннах, картина отримала хороші відгуки критиків.

Чорно-біла стрічка «Туринська кінь» Бели Тарр, з успіхом пройшла на Берлінале та отримала Гран-прі фестивалю, висунута від Угорщини.

Японці відправлять у Лос-Анджелес «Листівку» від літнього режисера - 99-річного Канете Синдо. У минулому жовтні пацифіська картина прикутого до інвалідного візка Синдо, заснована на його власному досвіді участі в Другій світовій війні, взяла спеціальний приз журі на Міжнародному кінофестивалі в Токіо. За сюжетом молодого японського солдата посилають на передову, і він передає другу лист, адресований дружині, не думаючи, що повернеться живим. Однак доля складається так що йому вдається вижити, але над його сім'єю війна не змилувалася.

Від Норвегії висунуто призера фестивалю Sundance «Щаслива до безумства» - чорна комедія про секс, знята молодим режисером Енн Севітскі. Цю історію про просту сільську учительку, чиє життя змінюється після того, як по сусідству селиться пара містян, вже купили в прокат півсотні країн. Норвегія ніколи не отримувала «Оскар» за кращий фільм іноземною мовою і входила в шорт-лист номінантів лише чотири рази. Останній раз, до речі, в 2002 році в номінацію відібрали теж чорну комедію «Елінг» Петтера Несса.

Від Швеції потрапити в номінацію спробує соціально-психологічна драма «По той бік». Інші північні країни - Данія та Ісландія - оголосять про своє рішення протягом найближчих днів.

Іспанські академіки оголосять про своє рішення 28 вересня. Їм потрібно буде обрати з трьох варіантів: вже нашумілої «Шкіри, в якій я живу» Педро Альмодовара, «Сплячого голосу» Беніто Самбрано і «Чорного хліба» Аугусто Вілларонгі. Альмодовар заявив: «Вибір в черговий раз демонструє різноманітність, що присутня в іспанській кіноіндустрії. І хоча два з трьох заявлених фільмів оповідають про Громадянську війну в Іспанії, вони виконані в різній естетиці та розповідають історію з різних точок зору».

У той же день, 28 вересня, про своє рішення також оголосить національна комісія Італії - в її шорт-лист увійшло аж вісім картин. Днями оголосять про своє рішення Бразилія, Чилі, Швейцарія (у якій, як годиться, серед населення навіть провели своєрідний референдум), Мексика, В'єтнам і інші. Про свою неучасть заявив Люксембург - тут просто вже три роки не знімали кіно.

Про те, які фільми увійшли до списку номінантів на премію «Оскар», Американська кіноакадемія оголосила 19 січня 2012 року, а ім'я лауреата стане відомо 26 лютого на 84-й за рахунком церемонії вручення нагород.